бразилія. протести. епізод #1: легкий

27 Oct

Image

“А як же ви транслюєте протести мобільними телефонами? Інтернет, який би не був,  в таких умовах висне?” – уточнюю в одного з засновників одного з найцікавіших у світі прикладів громадянської журналістики midia NINJA (“незалежний наратив, журналістика в дії”)

“Звісно, що мирні демонстрації транслювати неможливо, бо всі у Фейсбуку, але коли поліція застосовує сльозогінний газ, всі не сидять у соцмережах, а розбігаються.  Тоді як ми можемо починати трансляцію”. Бруно не зовсім засновник. Жодної організації не засновано, хоча їхні відео подивилися мільйони разів, а за їхнів Фейсбуком слідкує понад 200 000 людей. Бруно той, хто надихає. Midia NINJA – не організація, а ідея, реалізувати, яку може кожен. Достатньо взяти в руки телефон (бажано в своєму місті, районі, а ще краще селищі) і транслювати, що відбувається під час протестів. Найчастіше – доволі жорсткі дії поліції.

Про Бразилію я мала/маю написати багато. Дуже багато. Багато що виявилося особливим:  не лише midia NINJA i POSTV, а й одна з найцікавіших мистецьких комун.  Однак уникнути паузи в писанні блогів після Єгипту не вдалося. Довелося пропустити і Польщу, і Бейрут (поки). Я відкладала, щоб написати краще і про важливіше (важливого багато). Але щойно побачила Rafucko і зрозуміла, що треба просто братися за комп’ютер і писати.  Бразильську сагу  починаю чимось простим, легким і доступним,  хай і не зрозумілим  на перший погляд.  Незрозумілим, бо португальською. Хоча це відео про те,  як бразильські медіа висвітлюють протести,  має ангійські субтитри. Зверніть увагу на бананові шкурки, які змушують поліцію, розчищувати територію.

Continue reading

Advertisements

Egypt: What is between the Army and the Muslim Brotherhood

25 Oct

“Peace in the Middle East has never been so fragile”, so international reporters have been finishing their articles for the last five decades. In the past two years, Western and Russian media coverage of the events in the Middle East has resorted to generalisations, frightening their audiences with ‘imminent Islamisation’ and an ‘Arab winter’. Mostly they adopt the stance of an elder brother, who criticises his younger brother for lacking pragmatism. This is just a romanticised notion of the ‘Arab spring’, which has never been directly used in the region itself. It was first used by the American magazine Foreign Policy. While most Egyptians, Tunisians and Yemenis have emphasised that changes to the system need time, the Islamists took the helm, as they were the only organised opposition. So it is not a question of religious fanaticism becoming stronger.

IMG_0338

When the Egyptian military, to whom the population were sympathetic, removed the first democratically elected president Mohammed Mursi from power, and over the next month killed thousands of people while suppressing demonstrations in support of the imprisoned leader of the Muslim Brotherhood, the world was confused. The global media, conditioned to simplify matters (‘Democracy against dictatorship’, ‘Islamists against liberals,’ ‘Muslims against Christians’), talk about ‘an army against a leader who was elected by the people.’

To understand what is happening in Egypt is not so difficult; instead of merely over-simplifying and synthesising, we need to correlate these events with similar political processes in our own countries – especially those where reality is not just black and white either.

Ukrainians are outraged when the foreign press, both Western and Russian, write about the split of the country into white/blue and orange, or East and West, about ‘the irreconcilable opposition of supporters of Europe or Russia.’ However, we readily use the word ‘split’ when talking about liberals and Islamists in Egypt. We speak easily of ‘separatism’ in other countries, while being astonished at groundless talk of ‘the division of Crimea’. We explain that the language issue is not the number one problem, but is in fact one of the cards which politicians play. So we should understand that in the Arab world, the best way to drag the voters’ attention away from economic problems is religion. Ukrainians are offended when the foreign media draw conclusions about the racism of the whole population based on a few video frames of far-right football fans; in the same way, the Islamists in Egypt do not represent the entire population. Ukrainians who did not vote for the incumbent president argue that his electoral victory does not mean he has the support of the majority; and so in the case of Egypt, the Brotherhood were supported by just one-eighth of the population. We really do not want the West to declare  the end of the Ukrainian democracy, since not all Ukrainian society wants to be led by a ‘strong hand’, where there is still (albeit just barely) a civil society, an independent media, an educated youth. Thus the fact that active young people, a small number of independent media, and maybe even the relative development of civil society –  gives the reason to speak about the potential development of democracy in the Middle East – provokes denial.

Continue reading

покоління пробуджених

4 Sep

“Eмад, все ж таки з чого мені почати? Я маю якісь епізоди: з Каїра, з Тунісу, Стамбула, Багдада, однак поки вони не тримаються купи, тому що щоразу дістаю камеру – сумніваюся. Хоча врешті зрозуміла, про що має йтися: не про “арабську весну”, не про Революцію, тим паче не про Близький схід. Я хочу розповісти про покоління – моє, наше. Покоління, яке живе в часи змін і революцій, про те, як воно долає розчарування і шукає натхнення, про запал та депресію, про особливі миті і буденність.

“У тебе мало часу, тому просто візьми когось одного і слідкуй за ним. Пам’ятаєш: love&hate – любов і ненависть”.

“Звісно пам’ятаю. Так, як у твоєму фільмі про шлюб єгипетської армії з народом. Про те, як єгиптянам набридло бути коханкою армії, тож вони вимагають узаконення стосунків. Любов і ненависть, а ще зміни… Зачекай, я ж вже почала. Алі! Я й так постійно його знімаю. Щоразу ми потрапляємо у якусь ситуацію, я фіксую цю зміну. love&hate”

Алі – мій улюблений нубійський репер зі шрамом від гумової кулі на щоці (від поліції). Цей шрам я бачила ще торік. Новий, на чолі, він отримав від Братів-мусульман. Музикант, у чиїх словах більше поезії, аніж у завчених цитатах, якими говорять старі диктори єгипетських видань. У 22 роки Алі звуть наймудрішим і найчесніши поетом революції й розчарувань. А ще він мій надійніший друг тут. Той, хто супроводжує тоді, коли варто бути не самій, єдиний, хто завжди передзвонить: “Я побачив пропущений дзвінок, вибач, все гаразд?” У в’язкому єгипетському хаосі це рідкість.

Ми не бачилася рік. Нині він ще жорсткіше говорить про розчарування і революцію, наводячи цитати з його улюбеної нині книжки – “Тихий Дон”. Саме тексти Шолохова надихають його на написання третього альбому про непевність, про часи коли дві потужні сили (армія та ісламісти) по-трохи знищують одна одну, тож їм – справжнім – варто відійти в сторону і просто споглядати за тихим плином Нілу час від часу нагадуючи, що вони все бачать.

Continue reading

обличчя зі стін плачу

3 Sep

IMG_0940

“Відтоді я не можу вигукувати гасла на жодній з демонстрацій. Відколи почув, що Крісті загинув від пострілу в голову. Ледве не в притул. Ми опинилися поряд з ним на мітингу. Стояли поруч. Моя дружина зробила купу фото. Я ж передав йому воду,  ми обмовилися хіба кількома словами. Але Крісті був кимось своїм, кимось рідним. Був таким запальним, таким справжнім. Ми не знали, що це і є  той самий Мохамед Крісті – відомий активіст. Ми ще кілька місяців виглядали його на кожній демонстрації. Перепитували, а де той хлопець. Куди подівся? Лише потім дізналися, що його вбили на мітингу проти “Братів-мусульман.” Пострілом в голову. Майже упритул. Відтоді я не можу вигукувати гасла на жодній з демонстрацій”, – говорить Мохамед.

Мохамед з тих, хто за стабільність. Молодий банкір,  син професора, який не виходив на Тахрір, бо його влаштовував Мубарак. Та після Конституції, яка надавала Морсі необмежену владу, Мохамед ходив на усі демонстрації. Ходив з температурою під сорок, бо як лишатися вдома, коли потрібна допомога, тим, кого поранили, хто отруївся сльозогінним газом. Виходив, бо “цього разу я мав проти чого виступати, і які права  хочу захистити.” Continue reading

каїрські ночі. перша з тисячі

29 Aug

Перше: Перше, що вдягаю,  не каска, а шолом для скутера, аби встигнути купити місцеву сім-картку до початку комендатської години. Молода письменниця Ширін, в котрої я живу, одна з небагатьох дівчат, що їздить на скутері. Дорогі мотоцикли для багатих мачо, скутери – розвізників піци.

Image

Прикордонник посміхаючись ставить туристичну візу, хоча на сусідній сторінці медійна іракська.  Закордонні журналісти, що працюють в Каїрі, писали про те, що в аеропорту відбирають обладнання.  (“Ну у вас же ж немає проблем зі зйомками? Чекайте!”-кажуть мені у каїрському прес-центрі. Я подавала заявку на акредитацію з 18-го по 31-е серпня. Наступний робочий день – 1 вересня.)  

Image

Щойно приїхала – зрозуміла, що все інакше, як собі уявляла. Коли збиралася, то страшенно переживала – за Єгипет, за людей, здавалося, що цього разу вони будуть зламаними. Все зовсім не так. Continue reading

телетортури. єгипет проти терору

28 Aug

Ось так виглядає єгипетське телебачення останній тиждень: 

IMG_2313
IMG_2303 Continue reading

встигнути до комендантської години

26 Aug

Image Continue reading

%d bloggers like this: