Ось так виглядає єгипетське телебачення останній тиждень:
У день, коли я приїхала до Каїра, свою стурбованість насильством у Єгипті висловив Талібан. Єгипетське телебачення тішило сумними піснями про військову звитягу, де танцювали балет в уніформі.
]
Через кілька тижнів після усунення від влади “Братів мусульманів” Мустафа Кемаль – автор найжахливішої попси, яку лише можна уявити, котрого Мухамед Морсі призначив президентом спілки музикантів (що свого часу обурило решту єгипетський музикантів) спродюсував новий хіт: “Спасибі, арміє, що врятувала нашу землю від терору”
І лише один телеканал показував комедію “Заручник” про єгиптянина, що приїхав на заробітки до Києва, але розпочинає війну з російською мафією. Пиво “Оболонь”, курки “Наша Ряба”, Хрещатик, Золоті ворота, звідки за п’ять хвилин герої переміщаються на львівські трамвайні колії, а ще за п’ять – узбережжя Криму. “Яка красива у вас країна”, – кажуть Єгиптяни. Попри те головний герой з головною героїнею вертається з золотоверхого Києва з напівпорожніми вулицями у велелюдний Каїр. Дзвони Софії змінються кадрами пірамід у Гізі, львівський трамвай – каїрським трафіком, стерильні (у фільмі) вулиці Києва – відповідно протилежними, але душевними. Я ж вже не знаю, що рідніше. Головне – вчасно вимкнути телевізор. Особливо, якщо ти єгиптянин, а на дворі – комендантська година.
So Far, So Close 
Leave a Reply