I’ve never yearned
for anybody’s fortune
The less I have
the more I am a happy man
Я завжди комплексувала, що не мала роботи, пов’язаної з фізичною працею. Здавалося без цього не зрозуміти людей, які працюють фізично. Аж ось усвідомила, що мені її не бракує. Десь двічі чи тричі на тиждень я тягну за собою валізу. Везу її усіма автобусами, трамваями, електричками, щоб від знайомих, котрі прихистили мене в одному спальному районі чергового мегаполісу переїхати до знайомих, котрі живуть на іншій околиці. Моя голова переповнена непотрібними знаннями про всі аеропорти, де бувала. Так само я добре знаю, в яких зі старих міст (як от в Лондоні чи Нью-Йорку) у метро немає ескалаторів, а ліфти на вічному ремонті. Особлива подорож з/до аеропорту: кілька пересадок, кілька рівнів вузькими сходами з валізою й наплечником. В обох – з десяткок книжок. От вона регулярна фізична праця. Діставшись до 8-го терміналу JFK (додаю фотозвіт) з метро, до якого з дому 20хв, я хоча чотири роки як не була в Парижі з острахом пригадую, що паризьке метро глибше й вужче за ньюйорське, з ескалаторами куди гірше (тобто фактично немає), тоді як валізу заледве протиснути через турнікет.
P. S. З Бостона ми могли взяти з собою 15 книжок. Кілька я залишила. Заледве спакувалася, хоча зумисне обходила стороною книгарні. Перед відльотом пішла на інтерв’ю. Грег Паласт, а за ним слідом і Паша Ходорковський подарували мені ще по книжці. Дякую!
Цей пост я присвячую Чарлі Вінстону – автору пісні “Хобо” не просто так. Перед тим, як переїхати до Парижа, стати тут знаменитістю і зніматися в своїх кліпах з Одрі Тоту, Чарлі жив у Долстоні – подібному нині на Бруклін районі Лондона, куди метро не ходить.Чарлі жив на четвертому поверсі в цьому будиночку з вузькими сходами, де кімнатки розсташувалися на чотирьох поверхах. Я їх теж добре пам’ятаю, бо місяць тому гостювала в друзів в тому ж таки будинку й теж тягнула валізу під гору. 
“Хобо (англ. Hobo) — в отличие от бомжей, которые работают только при крайней нужде и попрошаек, которые не работают совсем, хобо — это странствующие рабочие.Термин появился на западе США в конце XIX века.”
Now my father told me always speak a true word And I have to say that isthe best advice I’ve had Because something burns inside of me
It’s everything I long to be
And lies, they only stop me
from feeling free Now my mother told me
always keep your head on
Because some may praise you
just to get what they want
And I said: mother I am not afraid They will take What they would take And what life would be Without a few mistakes
So Far, So Close 
Leave a Reply