США

Чому я боюся повертатися до Нью-Йорка https://sofarsoclose.net/2012/10/15/whyiamafraidtocomebacktonyc/ Найбільше ж я остерігаюся нещирості, поставленої на потік. Нещирості професійної, названої професією прес-секретаря, піарника та політика.Складно писати експертам з think-tank, які роздають інтерв‘ю за графіком, і конгресменам, які погоджуються прокоментувати ситуацію залежно від ВВП країни походження журналіста.

Вашингтон – найважливіший театр світу https://sofarsoclose.net/2012/10/27/washington-the-most-important-world-theater/  – Під офісами Вашингтонських бюро різних телеканалів і газет знову типажі. Конферансьє, які виходять на сцену, щоб представити артистів і надати тим слово. Коли зала аплодує, то конферансьє, здається, вірять, що аплодують і їм. Вони самі заражаються почуттям власної ваги і неперевершеності. Вони так само забувають, що вони всього на всього на сцені і досі щиро вірять, що увага усіх цих 6 мільярдів прикута до них.

Зворотній бік зворотнього боку https://sofarsoclose.net/2012/10/22/theotherside/  – “Моя колишня дівчина, ми зустрічалися, коли вчилися у коледжі… Журналістка, знаєш, вона загинула у Сирії цього року – Мері Колвін… Власне в останній її приїзд до Нью-Йорка ми сиділи у цьому пабі в Трайбеці”, – говорить мені старий політтехнолог, який робив минулу кампанію Обами, а на цих та минулих виборах консультує українські політичні партії. Знаю, звісно ж, знаю. Як не знати найкращу з останніх.

За Барака! За Обаму!  https://sofarsoclose.net/2012/11/06/forbarackforobama/ – ”Ми відмовляємося обирати між меншим та більшим злом” – кажуть сивочолі худорляві професори, які виглядають як герої детективів, що насправді знають, що воно таке “зло”.

Hard Times in New York Town  https://sofarsoclose.net/2012/11/04/hard-times-in-new-york-town/  Головне сатиричне шоу Saturday Night Live підбиває підсумки. В кадрі пародія на мера Майкла Блумберга: “А тепер я звертаюся до іспаномовних мешканців міста: будьте обережними – цього тижня білі ньйоркці будуть злими і в поганому настрої. У них немає Інтернету, немає Фейбуку, немає НВО”.

Absolute Chicago, або Напишу, коли прокинуся, а поки я сплю https://sofarsoclose.net/2012/11/12/absolute-chicago/ – Штаб Обами нагадував великий холодний ангар з тисячею журналістів всередині. Зігрітся там можна було підтанцьовуючи на столах з написом “Тільки для преси з Білого дому” в очікуванні промови, яка на відміну від 2008-го геть не надихала. Ця перемога була без сліз на очах.

Іншалла, Сенді  https://sofarsoclose.net/2012/10/30/inshallahsandy/

Соціальні метромережі https://sofarsoclose.net/2012/10/24/socialmetronetworks/ – «Мем, дозвольте допомогти?» – звертається морський піхотинець, який іде розважливою ходою. «Вам пояснити, куди далі йти? З України? Журналіст? Як цікаво. У нас тут у кількох метрах пункт набору в армію – обов‘язково приходьте.» Не знаю, не знаю, чи буде їм від мене якась користь. – «Ось, потримай» – вручає свій величезний барабан і стільчик ударник з довжелезними дредами, який щойно вигравав чудові ритми прямісінько на платформі.Сам же бере мою важкезну валізу і з валізою долає чотири лінії сходів.

From Global Village  – https://sofarsoclose.net/2012/10/17/from-global-village/-“Нумо, вріж-вріж йому”, – кричить Матьє.  Господарі мої правильніше не буває. Їхня правильність вимірюється стосом Нью-Йоркерів у туалеті, а також доставкою газет і журналів додому. Про яку смерть друкованих видань може йтися.

Пояснення, а не дублікат https://sofarsoclose.net/2012/10/19/explanation/ Як не любити місто, в якому, на питання “де у вас вбиральня” власник відправляє тебе на вулицю, показує на сходи, що ведуть у закидану майстерню, яка насправді виявляється студію, де висять його картини. У ній можна залишитися самій – ось такий він рівень ньюйоркської довіри.