(in English – see below) “Tahrir state of mind” – пишет на днях египетский рэпер Дииб. Cейчас на демонстрации он не впервые в жизни, как это было в январе 2011. Теперь ему нечего бояться. Пусть Конституционная ассамблея Египта, в которой преобладают исламисты, большинством голосов утвердила проект новой конституции, президент Морси, должен еще выставит его на референдум. Я же в ребятах не сомневаюсь. По сравнению с летней аппатией увеличение полномочий президента объединило рассредоточенных по пост-революционному Каиру активистов. Мы немало говорили с ними, почему так сложно либералам не переругаться друг с другом и идти одним фронтом, когда площадная борьба не эффективна. Но сейчас с доброй завистью наблюдаю, как они все снова вместе на Тахрире скандируют “Морси вон!” Continue reading
хип-хоп жив 4. Deeb, Egypt & Amer Al-Taher, Jordan [+in Eng]
29 NovAmman. Part 2: شو – The Question Which Doesn’t Need an Answer [EN]
25 Oct‘What do you want to listen to?’
‘Him.’
‘Him? There’s only one person who might be called that way. Is it Him?’
‘Yes, it’s Him.’
I am afraid to say anything else in order not to offend my friend again. For example, because I’ll exchange a conversation about Bob Marley quotes correspond to the life of contemporary Jordanian peasants or a discussion about creating an online codex of Jordanian anarchists for a walk in the night with the dogs. So we agreed: as of now, the only way I can be forgiven is – if I bring Bob Dylan to Amman. I hope by now that the old man won’t live long enough for me to have to apologise that way. Continue reading
Amman. Part 1: Where All the Arab Black Cats Live. [EN]
24 Oct“This time, I really don’t know when I’m coming back.”
“You always say that, and then you come back.”
This ‘always’ is what I deprive myself of, and what I so much appreciate finding elsewhere – continuity. My continuity is in walking Yart and Kebride (which means ‘match’ in Arabic) somewhere at around two in the morning, especially since I managed to cope with them on my own. Although Kebride thanked me with eating my slippers, that I gained back with such a battle from the Egyptian minibus driver. Continuity in the fact that at exactly four o’clock, Zulu, the only cat in the world to which I am not allergic, climbs onto my sofa in the open air.
“You really aren’t allergic? That’s just more proof that he is a devil. You know that there are no black cats in Arab houses. It’s more than superstition. People here sincerely believe that a demon lives within these creatures.”
“Waheed, if black cats are not kept in the homes, then where have they all hidden themselves? Is there somewhere a place where all the Arab black cats live?”
“You know, I think about this place myself.” 
Surrounded Yet Not Surrendered
11 Sep
Я б написала про Палестину, потрапивши куди розумієш, чому цей шмат землі нікому не дає спокою і не тільки тому, що це одна з найкрасивіших арабських країн, де мені довелося побувати. Я б написала про дивовижний The Freedom Theater – театр в таборі біженців у Дженіні. Я б написала про Захарію Зубейді – одного з засновників театру, останнього з дітей Арни, у минулому лідера Бригад мучеників Аль-Акси, котрий склав зброю, бо мистецтво потужніше за будь-яку зброю, і разом з геніальним ізраїльським актором Джуліаном Мер-Хамісом, сином однієї найважливіших ізраїльських право захисниць Арни Мер-Хаміс, створив цей театр. Continue reading
featured post
-
Як воно дівчині подорожувати самій Близьким сходом
“А можу я мати чотирьох чоловіків одразу, якщо усіх забезпечу фінансово?” – перепитую в афганців, серед яких декілька борців з корупцією, один розбудовує демократію, інший допомагає сиротам, ще одна – депутатка місцевого парламенту (друга дружина у чоловіка). Молодші – неодружені, старший має чотирьох жінок, але за цим – трагічна історія: закохана дівчина вчинила самогубство, дізнавшись, […]
-
ровесник-ветеран
“Того дванадцятирічного снайпера “Аль-Каїди” я забив мало не до смерті. Звісно, снайпер з нього був нікудишній. Не знаю, чи він розумів, і чи колись усвідомить, що робить. Не знаю, що з ним сталося потім. Затриманих терористів ми мали передавати іракському суду. Коли я віз одного з місцевих ватажків “Аль-Каїди”, той пропонував 40 тисяч доларів, якщо […]
-
чому я боюся повертатися до нью-йорка
– Наталю, привіт, – пише мені віце-президент США Джо Байден. – Наталю, я зробив все можливе, щоб не підвести тебе під час учорашніх дебатів, – продовжує він. – Наталю, ти дивилася, як виступив Джо? – у наступному імейлі звертається до мене Барак Обама. Обидва, а на додачу ще й Мішель насправді просять мене пожертвувати 5 […]
-
амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти
– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся. -Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся. У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися […]
-
Invisible Solitude
Cьогодні о 2:47 ночі мені зателефонував хлопець з андеграундної антиглобалістської туніської культурної ініціативи, щоб підтвердити зустріч, таким чином відповівши на запит. Говорив він російською з акцентом і з подивом запитав : “А Вы уже спите? Мы просто только освободились.”
Gallery
So Far, So Close 