Америка сподівається і без надії обирає
19 NovHard Times in New York Town
4 Nov
Українці пишайтеся! Місце дії: Бруклін. Перетин Вільямсборо, де живуть дорослі хіпстери, й польського Грінтпоїнт. Кадр нагадує мені чергову мелодраматичну комедію про Нью-Йорк. Знайома мого американо-норвезько-колумбійського товариша вигулює собаку. Собака виглядає, як класичний пес із мелодраматичних комедій про Нью-Йорк.
Вона: Ви звідки? Він: О, тут за рогом непоганий польський “делі” (закусочна), тож ми взяли трохи пирогів і борщу Вона: Польського? Але польський борщ насправді не борщ. Не такий, як український. Не смачний, він ніби суп з буряка. В українському є смак, є м’ясо. Continue readingCоціальні метромережі
24 OctЯ обожнюю Вашингтон. Мені достатньо, що у ньому в метро є ескалатори, а значить позичену валізу не треба тягнути численними сходами марно сподіваючись, що принаймні один з ліфтів працюватиме. Ні, Нью-Йорк місто старе. У метро тут сходи й пацюки. Але на постійних переходах між гілками розумієш, що всюди є хтось, хто допоможе. Якщо десь на Близкому Сході це водій маршрутки, то в Нью-Йорку свої типажі.
– «Мем, дозвольте допомогти?» – звертається морський піхотинець, який іде розважливою ходою. «Вам пояснити, куди далі йти? З України? Журналіст? Як цікаво. У нас тут у кількох метрах пункт набору в армію – обов‘язково приходьте.» Не знаю, не знаю, чи буде їм від мене якась користь. – «Ось, потримай» – вручає свій величезний барабан і стільчик ударник з довжелезними дредами, який щойно вигравав чудові ритми прямісінько на платформі.Сам же бере мою важкезну валізу і з валізою долає чотири лінії сходів. Continue readingзворотній бік зворотнього боку
22 Oct
“Моя колишня дівчина, ми зустрічалися, коли вчилися у коледжі… Журналістка, знаєш, вона загинула у Сирії цього року – Мері Колвін… Власне в останній її приїзд до Нью-Йорка ми сиділи у цьому пабі в Трайбеці”, – говорить мені старий політтехнолог, який робив минулу кампанію Обами, а на цих та минулих виборах консультує українські політичні партії. Знаю, звісно ж, знаю. Як не знати найкращу з останніх. “Коли вона приїздила, я сказав своєму малому, що прийде моя стара подруга, але вона ніякий не пірат – просто у неї немає одного ока. Ми лишалися дуже близькими друзями, вона завжди зупинялася у в нас. Коли її поранили у Шрі-Ланці, казав лікарям, що я її брат. Ми були шоковані, коли вона загинула. Шоковані, але не здивовані.” Continue reading