Батьківщина Арабської весни два роки потому:
https://sofarsoclose.net/2013/01/14/tunis-where-the-arab-spring-starte/#more-1456
http://tyzhden.ua/World/67614
Моя неспражня туніська мовчанка / My Fake Tunisian Silence
Тоді б я навряд чи звернула увагу на ятку з хлібом, яйцями і молоком біля вокзалу. Що поробиш – я живу у світі стереотипів і завалюю свою голову такою кількістю кліше, що будь-який вуличний продавець у Тунісі нагадує мені Мохаммеда Буазізі, котрий був не першим тунісцем, що підпалив себе, але якби це пафосно не звучало – запалив Арабську весну. Звісно, тут так само не люблять цей термін, як і я оминаю слово «Помаранчева», і кажу просто революція…
Порятунок на даху старого Туніса / A Hope on the Roof and a Hope on the Water
Записуючи інтерв’ю для друку чи просто розмовляючи, – шукаю нову ідею. Візуальні ефекти, фото справді мають надзвичайну силу, таку як і символи. Але що може бути сильнішим за ідею? Адже символ має сенс лише, коли символізує щось важливе. Тож що може бути сильнішим за ідею.
Gimme a Hug
Саме вони некомерційні арабські хіп-хопери у свої від 20 до 35 виявилися найцікавішими, найадекватнішими, наймудрішими. Вони гостріше за журналістів-розслідувальників говорили про проблеми системи і навіть французькою зрозуміліше і краще за професорів політології пояснювали біди свого суспільства. І після зауважень, що зазвичай не спілкуються з журналістами, піднімали настрій щирими посмішками, заспокоювали такими ненапруженими голосами, вселяли впевненість широкими реперськими обіймами і підписами PEACE замість імені в імейлах і повідомленнях, в яких присилали переклади своїх текстів, бо насправді у хіп-хопі тільки це й має значення.
Solidairitee Tunisie – Ukraine
З туніською художницею Лейлою ми мали поїхати до неї додому, щоб подивитися на її інсталяцію, котру вона робила після революції – інтерактивну мапу, на якій громадяни Тунісі, які 50 років жили без справжніх виборів, мали якось розмістити сотні партій, які відновилися і з‘явилися після революції. Але замість цього ми поїхали в магазин шукати лінійку.
Invisible Solitude
А мені залишаться хіба назви вулиць та майданів: 11-кілометровий Валіаср, Азаді зі палаючими сміттєвими баками, майже гірський Веленджак, заставлений наметами Тахрір, претензійний Земалек, брудний експатський Ма‘аді, Курба в Геліополісі, збудована бароном на ім‘я Барон, французька Боргіба, біло-синя цегляна Касба та Бабнет, ненависний уже Картаж Ганібал, досі не зрозуміла Ля Марса і навіть оновлена назва площі імені 14 січня – останньої Туніської революції. А ще саморобний замок на сумці – змайстрований із палестинського кишенькового ліхтарика та флешки, подарованої на тірольському Атенсее
Інтернаціонал не 2.0
У квартири з портретами Грамші, Рози Люксембург, Едварда Саїда, я теж потрапляю чи не в кожній країні. І навіть почала впізнавати на графіті силует засновника робітничого руху Тунісу Фараха Хашеда, чим приємно дивую мешканців цих квартир.) Більш того розповідаю їм, що його внучки-юристи нині займаються відкриттям доступу до туніського архіву. (Про те, що про Фараха Хашеда дізналася від внучок, а не з політичних статей промовчую.)
Непросто 100
Моя голова переповнена непотрібними знаннями. Як от про те, що в аеропортах Тегерана і Стамбула до інтернету можна підключитися тільки маючи місцевий номер телефону. В каїрському wife оманливо не працює. У Дортмунді – немає сигналу в зоні для польотів поза Шенгенською зоною, навіть якщо ви заплатили три євро за картку, котра б мала працювати у всіх терміналах.
CПАСИБІ. شكرا
Cпасибі за те, що не забуваєте нагадувати, як звучить пустеля там, де вже починається вода…
Самовпевненість проти самоцензури / Arrogance against Self-Censorship
Самовпевненість – найбільший гріх. Щойно вдалося уникнути пограбування у симпатичному районі Туніса з гарними маєтками і навіть поряд однієї з резиденцій президента. Від тінейджерів, котрі хотіли силою відібрати телефон мене порятував старий садівник з багетом у руках і на велосипеді. Тож хлопці втекли хіба відірвавши ручку на сумці.
ANA ANDI RANDEZ VOUS
Маленькі дива не стаються. Їх треба робити самотужки. У мене ж рандеву із Рідою Дікі, котрого тут хоча знають, але не всі.
So Far, So Close 
Leave a Reply