https://sofarsoclose.net/2013/09/03/walls-of-grief/
Трошки Тахріру / A bit of Tahrir У каїрських віслюків дуже сумні очі. Тоді як каірці на відміну від тегеранців посміхаются. Справа не в гостинності. Тегеранці не посміхаются не тому що не гостинні, а саме тому, чому прославилися своїми похмурими обличчями жителі СРСР. На перехресті каїрських букв / On the Crossroad of Cairo letters Він записує своє ім’я у моєму блокноті дуже-дуже повільно, тому що має зорієнтуватися, бо латинкою пише зліва на право, арабською – справа на ліво, єгипетськими ієрогліфами – згори вниз. Одне щастя, що рідна нубійська не має писемності. Верби над Нілом / Willows over the Nile Родички, які приїхали в гості, по мобільному телефону викликають бричку – таке собі таксі з конякою. Їм геть недалеко їхати – мало не на сусідню вулицю цього насправді густозаселеного села на півдні Єгипту, але жінкам не варто самим вештатися вулицями. From Cairo With Love І чомусь мені легше повірити хіп-хоперу з шрамом від гумової кулі на щоці, котрий сьогодні святкує свій 21-ий день народження, показуючи мені як живуть у гето. Його цитати не менш красномовні та поетичні, але не приготовані для друку. На розмальованих графіті вулицях Каїра, в кав‘ярнях без даху з пластиковими стільцями і без того вистачає поезії. І щоб її висловити не треба десятками років «гострити перо», цитуючи поетів і класиків і «мої власні дуже важливі і впливові джерела», котрі часто теж не їздили каїрським метро. Та, хто вивела всіх на Тахрір
Щойно зустрічалася із Асмою Махфуз. Саме вона 25-го січня 2011 закликала єгиптян вийти на площу Тахрір. Активістка, лауреатка премії Сахарова. Попри нереальну кількість ідіотських і таких знайомих звинувачень вона не має дорогого авто, не живе життям “українського депутата”, не намагається “капіталізувати” свою популярність
Uniting Arab Lands / Об’єднуючи арабські землі
У черговій кав’ярні я ніби з подивом, а на правду зумисне запитую, а де ж ваші єгипетські дівчата? Не так, щоб їх геть немає, та й відповідь мені відома. Та я щиро насолоджуюся цією миттю, коли очі моїх співбесідників починають бігати по стільцях і столиках, вишукуючи 3-4 жіночі постаті із півсотні хлопців і з радістю повідомляючи – ось, ось, поглянь! Звісно, я жартую. Вони це знають. Всн ж ми щоразу граємося в цю гру в кожній новій агві. Сексуальні домагання і напади на жінок на вулицях – напевне найболючіша тема після революції.
So Far, So Close 
Leave a Reply