Меггі, дай мені спокою

12 Apr

Image“Не могла б вона померти хоча б на один день пізніше?” – подумала я, прилетівши до Лондона, пройшовше безсонне Баку, де заходи Всесвітнього економічного форуму починалися о 7:30. (Про це місто на Каспії, де навіть море ніби з нафти я напишу окремо).  

Щойно дославши фото до статті про Ірак, яку вже надрукували, але ще не виклали онлайн, але оригінальну версію якої я розміщу тут разом з сюжетом для ТСН-Тиждень, а також доредагувавши вже доступну англомовну версію: All is Quiet in Baghdad: Not Yet  

Дославши відео фотографа Фалеха Хебера, котрого було поранено в одному  номері з Тарасом Процюком 10 років тому, знову ж таки для ТСН. Continue reading

Image

Краса по-арабськи

30 Mar

Це фото, зняте  в  найконсервативнішому місті Палестини Дженіні, я називаю просто “І ШО?” Але насправді  ці червоні підбори багато чого значать і хто зна, чого вони їй коштували й яких результатів вона ними домагається. Поки я пропоную деякі фото з Тунісу, Йорданії, Ірану. Arab Girls Revolt. Про тих багатьох, котрі не носять хіджаб, в цьому записі я не згадую.

Continue reading

ровесник-ветеран

26 Mar

photo (29)
 
“Того дванадцятирічного снайпера “Аль-Каїди” я забив мало не до смерті. Звісно, снайпер з нього був нікудишній. Не знаю, чи він розумів, і чи колись усвідомить, що робить. Не знаю, що з ним сталося потім. Затриманих терористів ми мали передавати  іракському суду. Коли я віз одного з місцевих ватажків “Аль-Каїди”, той пропонував 40 тисяч доларів, якщо я дозволю йому втекти, переконуючи, що все одно опиниться на волі. Скільки ти їм заплатив? – запитав я, коли він, як і обіцяв, зателефонував мене через три дні. Сказав, що віддав десять тисяч. У такі моменти справді замислюєшся: навіщо це все?” – каже він на дев’ятій годині розмови.  Continue reading

ірак – … з першого погляду

24 Mar

sadr5

На вечерю опівночі – хліб зі сметаною. На сніданок о п’ятій ранку – кебаб зі смаженої печінки. Дві доби в аеропортах. Перша ніч в іракському Курдистані  – в дорозі з Ербіля до Халабжі – містечка на ірано-іракському кордоні, яке 25-років тому пережило найбільшу в історії атаку хімічної зброї, застосованої Саддамом Хуссейном проти курдів.  Continue reading

Last Minute Ticket to Iraq

14 Mar

“Я тебе прошу, не соромся, не будь-такою, як Кассем тридцять років тому, коли був молодим журналістом і вмирав від голоду. Хочеш їсти, немає грошей – так і скажи. Люди можуть і не розуміти, що журналіст – теж людина,” – каже  працівник відділу преси іракського посольства в Україні, проводжаючи до таксі в аеропорт – поки до Грузії.  Куплений за день до того  (щойно Багдад підтвердив отримання візи) рейс з Тбілісі до Ербіля – столиці Курдистану скасували, тому дорогою треба примудритися купити інший, який триває добу – через Баку й Катар. ‘Last-minute ticket to Iraq’ – незвичне відчуття.   Continue reading

Москва покликала

11 Feb

Перед паспортним контролем у московському Домодєдово зигзагом розставлені стовпчики, які мали б скеровувати чергу. У багатьох аеропортах шлях до кабінки прикордонника перегороджують стрічками, закріпленими на пластикових стовчиках. Якщо людей немає, щоб не обгинати непотрібний лабіринт, стрічки можна зняти, а стовпчики – прибрати. У Домодєдово загорожа із суцільного заліза, а залізні стовпчики пригвинчені до підлоги. Порожньою залою доводиться петляти.

20130211-151222.jpg
Минулого тижня була в Варшаві, цього – в Москві. Щоразу в справах. Мені самій видається, що я постійно пишу тільки про Близький Схід: чи про те, чому сирійські селяни стають бойовиками, чи про незавершену революцію в Єгипті. Більш того правило не починати щось нове, поки не доробиш попереднє, заважає розповідати і про Москву, і про Варшаву. Зважуюсь і залишаю незавершенною закільцьовану амманську історію про те, чому спустошився “мій” будинок. Хіба натякну: щоб зарядити акумулятор, батарейка мала б сісти.

Continue reading

Тахрір – майдан тривалістю в два роки

9 Feb

Image

Коли мене попросили додавати до заверешення матеріалу висновки, я внутрішньо обурилася. Завдання – пояснятя, що відбувається  через два роки після революції в Єгипті. Як я одна можу робити висновки про цілу країну?! Навіть не тому, що там живе дев’яносто мільйонів. Яке я маю право? Звідкіля знаю?  Якось найважливішй туніський блогер і правозахисник, який два роки не дає інтерв’ю, бо вивчає ситуацію, сказав: “Поки ми, арабські активісти, намагаємося з’ясувати, що саме відбувається довкола, західні журналісти видали вже кілька десятків книжок”.  Все ж завдання є завдання, тому пишучи для Тижня матеріал про “Незавершену революцію”, я таки наважилася на висновок: Continue reading

Туніс. Місце зародження Арабської весни два роки потому

14 Jan

Усі нещасливі країни нещасливі однаково: корупія, безробіття, політики-шахраї, виборці, яких так легко купити. Щастя навпаки може різнитися. У “Тижні” вдень річниці падіння Бен Алі відкрили доступ до моєї статті зі страшною назвою “Іслам та демократія”. Однак там дуже вже бракує фото, адже як зрозуміти, яка вона найпопулярніша туніська блогерка Ліліопатра без її посмішки, чому Аміра Ях’яві не занудна “громадська діячка”, а Джавахер – не страшний бородань брат-мусульманин, хоч формально – він керівник партійного осередку.  Без їхніх зображень Туніс міг би видаватися черговим “арабістаном” з людьми із невимовними мусульманськими іменами. 

Continue reading

Пальми в снігу і знову Амман

11 Jan

“Мій” будинок наполовину спуcтошений, частина господарів не без серйозних проблем виїхала помінявши замки, про одного при людях “краще не згадувати”. І я не згадаю. Змиті зливою картини валяються на захаращеній підлозі. Диван просто неба можна було б викинути, але й він і так ніби на звалищі. Кебріде – одна з собак, котра з’їла мої відвойовані у водія єгипетської маршрутки капці, – загинула. Найдобрішого з усіх друга скульптора-кераміста під час протестів заарештували просто так і били 5 годин поспіль. Жорстоко. Так, що він не міг ліпити ще не один тиждень. Continue reading

хип-хоп жив 7: salome mc, iran

7 Jan


Я надто довго мовчала також і через те, що спершу треба було завершити всю цю хіп-хоп історію. Ні, це не незавершенний гештальт, а історія, яка насправді отримає продовження – на французькому радіо і в австрійському журналі. У цьому блозі це останній пост про хіп-хоп. Нарешті можна буде писати про щось інше.
 Іранка Саломе МС для мене справді відкриття, бо хоч убийте, я не уявляю, як вона робить це живучи в Ірані. Її колега, котрий не є політичним, а “соціальним” репером, скаржився, що вст справжні  іранські хіп-хопери перебралися за кордон, як от легендарний Хічхас. Але проблема в тому, що вони “перестали відчувати власний народ, а переймаються тим, що не можуть влаштуватися на новому місці – Лондон це чи Нью-Йорк.”   Continue reading

%d bloggers like this: