Коли мене попросили додавати до заверешення матеріалу висновки, я внутрішньо обурилася. Завдання – пояснятя, що відбувається через два роки після революції в Єгипті. Як я одна можу робити висновки про цілу країну?! Навіть не тому, що там живе дев’яносто мільйонів. Яке я маю право? Звідкіля знаю? Якось найважливішй туніський блогер і правозахисник, який два роки не дає інтерв’ю, бо вивчає ситуацію, сказав: “Поки ми, арабські активісти, намагаємося з’ясувати, що саме відбувається довкола, західні журналісти видали вже кілька десятків книжок”. Все ж завдання є завдання, тому пишучи для Тижня матеріал про “Незавершену революцію”, я таки наважилася на висновок: ” Ваель, зазначає, негативні зміни не були марними. Головне – “брудна вода почала рухатися”. Серед прореволюційних активістів чимало ворожості і непорозумінь. Одностайні вони в одному- кого не спитай, якби сьогодні було 25 січня 2011-го, кожен вийшов би на Тахрір знову. Жителі країн, яких зачепило Арабське востання, таки вчаться у єгиптян незважаючи на скептицизм та ризики далі виходити на вулиці й вимагати змін справжніх, а не в телевізорі. Щоразу, спостерігаючи за черговою трансляцією з мітингу з площі Тахрір світ пересвідчується, що революція — не подія, а процес.”
Зрештою на гірше чи на краще перед друком цей останній абзац прибрали – з технічних причин. Треба було скоротити. Мені ж трохи прикро, бо поки арабські активісти намагаються розібратся, чим саме була Арабська весна, мені здалося, що щось я таки зрозуміла.
А ось власне й стаття, де я, як і обіцяла бозна коли розповіла, як так сталося, що для деяких єгиптян жіноча абайя та довгий чоловічий одяг не ознака релігійності, а радше – символ достатку, як у 90-ті малиновий піджак: http://tyzhden.ua/World/71124
So Far, So Close 
One Response to “Тахрір – майдан тривалістю в два роки”