Я надто довго мовчала також і через те, що спершу треба було завершити всю цю хіп-хоп історію. Ні, це не незавершенний гештальт, а історія, яка насправді отримає продовження – на французькому радіо і в австрійському журналі. У цьому блозі це останній пост про хіп-хоп. Нарешті можна буде писати про щось інше. Іранка Саломе МС для мене справді відкриття, бо хоч убийте, я не уявляю, як вона робить це живучи в Ірані. Її колега, котрий не є політичним, а “соціальним” репером, скаржився, що вст справжні іранські хіп-хопери перебралися за кордон, як от легендарний Хічхас. Але проблема в тому, що вони “перестали відчувати власний народ, а переймаються тим, що не можуть влаштуватися на новому місці – Лондон це чи Нью-Йорк.”
Саломе МС це ще й довгоочікуване незвичне, яке так давно шукаю в сучасному ісламському мистецтві. Як ось в цьому її останньому проекті “Приховування”.
За останні тисячоліття, а особливо за останні кількасот років сучасне мистецтво християнських країн залізло у всі потаємні закутки, вичерпало чи не всі ресурси, обігравши кожний рядочок, кожне одкровення чи жахливий або прекрасний ритуал. З ісламом трохи інакше: тут ще багато необіграного, а більшість проектів або надто класичні, або розглядаються як порівняння Заходу і Сходу, релігії та безбожництва, традиції та сучасності. Щоб не робили європейці – виходить або наслідування першого, або друге й треттє. Тому від західників не дочекаються. Та й не знають вони так добре чужу культуру, щоб гратися із цими ресурсами. Якось я натрапила на проект іранського митця, який живе у Нью-Йорку. Він влаштовав наступний перформанс: запросив до зали купу людей, які наслідуючи шиїтську практику тимчасових шлюбів одружувалися хай усього на годину-другу. Це все тривало десь добу. Головне ж було зрозуміти, як змінюються стосунки людей, якщо вони справді одружилися хай і ненадовго. Чи сприймаєш інакше людину, яка формально вважається твоєю дружиною чи чоловіком?
На цьому відео Саломе МС зобразила окрім себе Мар’ям. Голос жінки в хіджабі звучить куди впевненіше за саму Саломе. Я не мушу говорити, що це якийсь надзвичайний проект, який має особливу художню цінність. Зовсім ні. Мені цікаво були читати питання, яке поставила самою дівчиною: “Серед найбільш незалежних та вільних жінок, яких я зустрічала, чимало закривали голову й обличчя. Я бачила й найбільш затурканих дівчат, які ховалися за макіяжем та дорогим одягом. Так що насправді вважати “приховуванням”? Чому західні медіа так багато говорять про утиски жінок на Близькому Сході і зосереджуються витятково на зовнішньому вигляді. Справа не в тому, чи носять вони хіджаб/нікаб/бурку, а в тому, чи мають освіту й фінансову незалежність.”
А ось власне реп від Саломе МС та частина її відповідей. Решта таки в друкованому вигляді:
Salome MC – первая девушка-рэпер в Иране, где женщинам запрещено исполнять соло. Записывается в домашней студии. Деньги на оборудование собрала давая уроки английского. Занимается граффити и текстильным дизайном. Одна из немногих рэперов открыто критикует режим и продолжает жить в Иране.
Все началось с турецкого эмигрантского рэпа из Германии. Тогда в 12 и осознала, что и свои стихи могу превратить в поэтический речитатив. До 18-ти так ничего и не написала, пока не попала в студию к Хичкасу – первооткрывателю иранского рэпа, который вынужден был покинуть страну. Здесь пока люди не представляют, что такое рэп. Я даже не могу объяснить, чем занимаюсь в свободное время, особенно учитывая то, что я девушка.
Я не думаю, что хип-хоп сыграл какую-либо роль в иранский протестах 2009-го года, хотя мы, рэперы, чуть ли не единственные пели об этом. Иранский хип-хоп пока не достиг людей на площадях. Полагаю, что на Арабскую весну музыка тоже влияла опосредовано.
Но в 2009-м режим впервые воочию увидел, что против них выступил их же народ, люди, которых невозможно уличить в том, что они – иностранные агенты. Попытки дискредитировать демонстрантов были смешными. Митингующие впервые заговорили о нарушении прав, нехватке свободы, цензуре. Правда, среди них не было тех, кто боролся за экономическое выживание, поэтому демонстрации и не переросли в что-то большее.
Относительно Арабской весны, то мы в Иране внимательно наблюдаем за происходящим и вдохновляемся.
So Far, So Close 
Leave a Reply