Самовпевненість – найбільший гріх. Щойно вдалося уникнути пограбування у симпатичному районі Туніса з гарними маєтками і навіть поряд однієї з резиденцій президента. Від тінейджерів, котрі хотіли силою відібрати телефон мене порятував старий садівник з багетом у руках і на велосипеді. Тож хлопці втекли хіба відірвавши ручку на сумці. Continue reading
Archive | August, 2012
Solidairitee Tunisie – Ukraine
30 Aug
З туніською художницею Лейлою ми мали поїхати до неї додому, щоб подивитися на її інсталяцію, котру вона робила після революції – інтерактивну мапу, на якій громадяни Тунісі, які 50 років жили без справжніх виборів, мали якось розмістити сотні партій, які відновилися і з‘явилися після революції. Але замість цього ми поїхали в магазин шукати лінійку. Сьогодні суддя виступив із звинуваченнями художникам Mohamed Ben Slama та Nadia Jelassi. Їхню виставку нещодавно назвали порнографічною, а отже вона ображає почуття вірян. Continue reading
Моя неспражня туніська мовчанка / My Fake Tunisian Silence
29 Aug
Для того, щоб щось написати, треба щось побачити, а ще – трохи мовчання. Якби в електричці, яка везе мене із району Карфаген-Ганнібал, де мене завдяки спільній подрузі (до речі українській) прихистив один із найвідоміших туніських та загалом арабських блогерів, котрого журнал the Foreign Policy разом із Навальним та співзасновником WikiLeaks the 100 Global Thinker 2011 помістив на 24-ту позицію… Continue reading
Uniting Arab Lands
27 Aug
Перетнувши майдан Тахрір, де немає світлофорів, тягнучи за собою 20-кілограмову валізу з відламаним коліщатком у годину пік, розумію, що каїрську місію виконано. Минуло трохи менше трьох тижнів від початку мандрівники. Рамадан завершився позаминулої суботи. Я ж чомусь продовжую жити не вживаючи їжі до заходу сонця. Численні чаї з м’ятою і шипшиново-лимонні соки не рахуються. П’ють їх у численних “агвах” – вуличних кав’ярнях просто неба, де всі як один, як тут кажуть, “п’ють кальян’. В останній вечір розумію, що надто довго опиралася. Continue reading
Та, хто вивела всіх на Тахрір
26 AugЩойно зустрічалася із Асмою Махфуз. Саме вона 25-го січня 2011 закликала єгиптян вийти на площу Тахрір. Активістка, лауреатка премії Сахарова. Попри нереальну кількість ідіотських і таких знайомих звинувачень вона не має дорогого авто, не живе життям “українського депутата”, не намагається “капіталізувати” свою популярність. Continue reading
From Cairo With Love
25 Aug
До Каїра з села в провінції Аль-Мінья, оповідкам звідки дивуються мої каїрські співрозмовники, котрі не так часто потрапляли в таку глибинку поверталася регіональним автобусом. Час запланований на мандрівку сплив, тоді як я ніяк не могла зрозуміти, коли ж вже доберуся до міста і зможу зорієнтуватися, на котру призначати зустрічі. І власне тоді обриси пірамід, які дали зрозуміти, що ми ось-ось приїдемо в Гізу справили магічне враження, яке не замінить жодний знак на дорозі. Так от вони для чого стоять тут стільки тисячоліть. Повернувшись до Каїра почуваюся ніби в зоопарку. Мої співрозмовники називають єгипетські медіа «хамелеонами», велику партію колись Мубарака, тепер Братів Мусульман «акулою», а революцію – «конем», який Братам Мусульманам вдалося осідлати. Continue reading
Верби над Нілом
22 Aug
Родички, які приїхали в гості, по мобільному телефону викликають бричку – таке собі таксі з конякою. Їм геть недалеко їхати – мало не на сусідню вулицю цього насправді густозаселеного села на півдні Єгипту, але жінкам не варто самим вештатися вулицями. Коли я вмикаю лампу, протягом 20 секунд слухаю спів якихось рядків із Корану, що мають вберегти господаря від наврочення. Continue reading
на перехресті каїрських букв
20 Aug
Він записує своє ім’я у моєму блокноті дуже-дуже повільно, тому що має зорієнтуватися, бо латинкою пише зліва на право, арабською – справа на ліво, єгипетськими ієрогліфами – згори вниз. Одне щастя, що рідна нубійська не має писемності. Continue reading
Трошки Тахріру / A bit of Tahrir
18 Aug
У каїрських віслюків дуже сумні очі. Тоді як каїрці на відміну від тегеранців посміхаются. Справа не в гостинності. Тегеранці не посміхаются не тому що не гостинні, а саме тому, чому прославилися своїми похмурими обличчями жителі СРСР.
Не маючи права на узагальнення, провівши лише якісь дні в цих краях, я все ж порівняю і додам наскільки різні ці країни. Continue reading
Босфор лікує
16 Aug
Босфор лікує все. Бродський писав, що якщо бракує свободи, треба жити в містах біля моря. У Тегерані насправді задихаєшся через її відсутність, а не смог. Її брак видно попри не сховані під хіджабами кучері перефарбованих блондинкок, попри їхні заклеєні пластирем носи після надто популярних тут пластичних операцій, попри фігурні закріплені гелем зачіски юнаків (такоі гривки достатньо, щоб вважатися геєм). Continue reading
featured post
-
Як воно дівчині подорожувати самій Близьким сходом
“А можу я мати чотирьох чоловіків одразу, якщо усіх забезпечу фінансово?” – перепитую в афганців, серед яких декілька борців з корупцією, один розбудовує демократію, інший допомагає сиротам, ще одна – депутатка місцевого парламенту (друга дружина у чоловіка). Молодші – неодружені, старший має чотирьох жінок, але за цим – трагічна історія: закохана дівчина вчинила самогубство, дізнавшись, […]
-
ровесник-ветеран
“Того дванадцятирічного снайпера “Аль-Каїди” я забив мало не до смерті. Звісно, снайпер з нього був нікудишній. Не знаю, чи він розумів, і чи колись усвідомить, що робить. Не знаю, що з ним сталося потім. Затриманих терористів ми мали передавати іракському суду. Коли я віз одного з місцевих ватажків “Аль-Каїди”, той пропонував 40 тисяч доларів, якщо […]
-
чому я боюся повертатися до нью-йорка
– Наталю, привіт, – пише мені віце-президент США Джо Байден. – Наталю, я зробив все можливе, щоб не підвести тебе під час учорашніх дебатів, – продовжує він. – Наталю, ти дивилася, як виступив Джо? – у наступному імейлі звертається до мене Барак Обама. Обидва, а на додачу ще й Мішель насправді просять мене пожертвувати 5 […]
-
амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти
– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся. -Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся. У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися […]
-
Invisible Solitude
Cьогодні о 2:47 ночі мені зателефонував хлопець з андеграундної антиглобалістської туніської культурної ініціативи, щоб підтвердити зустріч, таким чином відповівши на запит. Говорив він російською з акцентом і з подивом запитав : “А Вы уже спите? Мы просто только освободились.”
Gallery
So Far, So Close 