“До речі, я познайомився з Женеєю Тимошенко”, – каже Паша Ходорковський, син колись найбагатшої людини Росії, а нині головного в’язня. Ми зустрічаємося у його невеликому офісі Інституту сучасної Росії на Манхетенні. “Правда ми бачилися якихось 10 хвилин. Це було на заході у Парижі. Туди саме приїхала Аун Сун Су Чжі”. “Жахлива у вам якась компанія” “Справді жахлива – одні політв’язні.
Continue readingЗа Барака! За Обаму!
6 Nov
Неділя. Вечір. Вгадайте, на якому поверсі Prudential building у Чикаго розміщено виборчий штаб Барака Обами?
Готові? Вмикаймо саундтрек. Гурт з Сан-Франциско, зате настрій чиказький. Офіційно, я тут, до речі, єдиний журналіст з України. Нам не до того, у нас революція.’ Continue reading
Hard Times in New York Town
4 Nov
Українці пишайтеся! Місце дії: Бруклін. Перетин Вільямсборо, де живуть дорослі хіпстери, й польського Грінтпоїнт. Кадр нагадує мені чергову мелодраматичну комедію про Нью-Йорк. Знайома мого американо-норвезько-колумбійського товариша вигулює собаку. Собака виглядає, як класичний пес із мелодраматичних комедій про Нью-Йорк.
Вона: Ви звідки? Він: О, тут за рогом непоганий польський “делі” (закусочна), тож ми взяли трохи пирогів і борщу Вона: Польського? Але польський борщ насправді не борщ. Не такий, як український. Не смачний, він ніби суп з буряка. В українському є смак, є м’ясо. Continue readingкомандувач вільної сирійської армії, південь
2 NovЯ згадувала його у цьому блозі не раз. Найголовніше не те, хто він та який, а суть того, що він говорить. І ось можна й про це – після друку в ТИЖНІ. Тут же ще й зі вступом і трохи детальніше, тому що кількість знаків річ для друку принципова. Я зустрічаюся з Яссіром Аббудом у йорданському місті Ірбід поблизу кордону із Сирією. Після тривалих розмов повстанці, які лікують поранення у сусідній країні, допомогли організувати зустріч із своїм керманичем, хоча за домовленістю із йорданською владою той не мав спілкуватися із журналістами. Яссір Аббуд приїхав у Йорданію на кілька днів на переговори із іншими впливовими членами сирійської опозиції та Вільної сирійської армії. З колишнім полковником, а нині генералом ополчення ми спілкувалися кілька годин. На відео з YouTube, на якому Яссір Аббуд повідомляє про те, що приєднується до повстанців, довкола нього 14 озброєних бойовиками у чорних масках. Continue reading
Iнш’алла, Сенді
30 Oct
Дедлайн тримає цупкіше за будь-який буревій. А якщо ще 12 000 знаків, та ще й стаття, яка підбила б підсумки усієї виборчої кампанії, а ще кілька героїв, яких я традиційно люблю (я не про Обаму), то ані вітер, ані дощ не відволіче. (Стаття буде в «Українському тижні» в четвер-п‘ятницю). Та ще й прокинулися українські ЗМІ і навіть французьке радіо (!). Днями той самий дивний вашингтонський юрист, який питав, чи не пишу я для газети «Правда» щось лопотів про те, що якщо людина журналіст, значить точно має вести прогноз погоди. Я відреагувала категорично. Виходить не треба було. Довелося писати й про прогноз погоди, але не тільки. Політичний аспект цієї справи мені цікавіший. Continue reading
Вашингтон – найважливіший театр світу
27 Oct
– Журналіст? З України? Прівєт, в мене була дівчина росіянка. Знаю, знаю. Росія! Ти пишеш для газети «Правда». – Ні, «Правда» не існує відтоді, як розвалився Радянський Союз. До речі, це було років 20 тому. (З розмови з молодим вашингтонським юристом у кав‘ярні на Dupont circle) Почуваюся у російському фільмі про Америку. Continue reading
Amman. Part 2: شو – The Question Which Doesn’t Need an Answer [EN]
25 Oct‘What do you want to listen to?’
‘Him.’
‘Him? There’s only one person who might be called that way. Is it Him?’
‘Yes, it’s Him.’
I am afraid to say anything else in order not to offend my friend again. For example, because I’ll exchange a conversation about Bob Marley quotes correspond to the life of contemporary Jordanian peasants or a discussion about creating an online codex of Jordanian anarchists for a walk in the night with the dogs. So we agreed: as of now, the only way I can be forgiven is – if I bring Bob Dylan to Amman. I hope by now that the old man won’t live long enough for me to have to apologise that way. Continue reading
Amman. Part 1: Where All the Arab Black Cats Live. [EN]
24 Oct“This time, I really don’t know when I’m coming back.”
“You always say that, and then you come back.”
This ‘always’ is what I deprive myself of, and what I so much appreciate finding elsewhere – continuity. My continuity is in walking Yart and Kebride (which means ‘match’ in Arabic) somewhere at around two in the morning, especially since I managed to cope with them on my own. Although Kebride thanked me with eating my slippers, that I gained back with such a battle from the Egyptian minibus driver. Continuity in the fact that at exactly four o’clock, Zulu, the only cat in the world to which I am not allergic, climbs onto my sofa in the open air.
“You really aren’t allergic? That’s just more proof that he is a devil. You know that there are no black cats in Arab houses. It’s more than superstition. People here sincerely believe that a demon lives within these creatures.”
“Waheed, if black cats are not kept in the homes, then where have they all hidden themselves? Is there somewhere a place where all the Arab black cats live?”
“You know, I think about this place myself.” 
Cоціальні метромережі
24 Oct
Я обожнюю Вашингтон. Мені достатньо, що у ньому в метро є ескалатори, а значить позичену валізу не треба тягнути численними сходами марно сподіваючись, що принаймні один з ліфтів працюватиме. Ні, Нью-Йорк місто старе. У метро тут сходи й пацюки. Але на постійних переходах між гілками розумієш, що всюди є хтось, хто допоможе. Якщо десь на Близкому Сході це водій маршрутки, то в Нью-Йорку свої типажі.
– «Мем, дозвольте допомогти?» – звертається морський піхотинець, який іде розважливою ходою. «Вам пояснити, куди далі йти? З України? Журналіст? Як цікаво. У нас тут у кількох метрах пункт набору в армію – обов‘язково приходьте.» Не знаю, не знаю, чи буде їм від мене якась користь. – «Ось, потримай» – вручає свій величезний барабан і стільчик ударник з довжелезними дредами, який щойно вигравав чудові ритми прямісінько на платформі.Сам же бере мою важкезну валізу і з валізою долає чотири лінії сходів. Continue reading
Aside
зворотній бік зворотнього боку
22 Oct
“Моя колишня дівчина, ми зустрічалися, коли вчилися у коледжі… Журналістка, знаєш, вона загинула у Сирії цього року – Мері Колвін… Власне в останній її приїзд до Нью-Йорка ми сиділи у цьому пабі в Трайбеці”, – говорить мені старий політтехнолог, який робив минулу кампанію Обами, а на цих та минулих виборах консультує українські політичні партії. Знаю, звісно ж, знаю. Як не знати найкращу з останніх. “Коли вона приїздила, я сказав своєму малому, що прийде моя стара подруга, але вона ніякий не пірат – просто у неї немає одного ока. Ми лишалися дуже близькими друзями, вона завжди зупинялася у в нас. Коли її поранили у Шрі-Ланці, казав лікарям, що я її брат. Ми були шоковані, коли вона загинула. Шоковані, але не здивовані.” Continue reading
featured post
-
Як воно дівчині подорожувати самій Близьким сходом
“А можу я мати чотирьох чоловіків одразу, якщо усіх забезпечу фінансово?” – перепитую в афганців, серед яких декілька борців з корупцією, один розбудовує демократію, інший допомагає сиротам, ще одна – депутатка місцевого парламенту (друга дружина у чоловіка). Молодші – неодружені, старший має чотирьох жінок, але за цим – трагічна історія: закохана дівчина вчинила самогубство, дізнавшись, […]
-
ровесник-ветеран
“Того дванадцятирічного снайпера “Аль-Каїди” я забив мало не до смерті. Звісно, снайпер з нього був нікудишній. Не знаю, чи він розумів, і чи колись усвідомить, що робить. Не знаю, що з ним сталося потім. Затриманих терористів ми мали передавати іракському суду. Коли я віз одного з місцевих ватажків “Аль-Каїди”, той пропонував 40 тисяч доларів, якщо […]
-
чому я боюся повертатися до нью-йорка
– Наталю, привіт, – пише мені віце-президент США Джо Байден. – Наталю, я зробив все можливе, щоб не підвести тебе під час учорашніх дебатів, – продовжує він. – Наталю, ти дивилася, як виступив Джо? – у наступному імейлі звертається до мене Барак Обама. Обидва, а на додачу ще й Мішель насправді просять мене пожертвувати 5 […]
-
амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти
– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся. -Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся. У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися […]
-
Invisible Solitude
Cьогодні о 2:47 ночі мені зателефонував хлопець з андеграундної антиглобалістської туніської культурної ініціативи, щоб підтвердити зустріч, таким чином відповівши на запит. Говорив він російською з акцентом і з подивом запитав : “А Вы уже спите? Мы просто только освободились.”
Gallery
So Far, So Close 