Дедлайн тримає цупкіше за будь-який буревій. А якщо ще 12 000 знаків, та ще й стаття, яка підбила б підсумки усієї виборчої кампанії, а ще кілька героїв, яких я традиційно люблю (я не про Обаму), то ані вітер, ані дощ не відволіче. (Стаття буде в «Українському тижні» в четвер-п‘ятницю). Та ще й прокинулися українські ЗМІ і навіть французьке радіо (!). Днями той самий дивний вашингтонський юрист, який питав, чи не пишу я для газети «Правда» щось лопотів про те, що якщо людина журналіст, значить точно має вести прогноз погоди. Я відреагувала категорично. Виходить не треба було. Довелося писати й про прогноз погоди, але не тільки. Політичний аспект цієї справи мені цікавіший. Про те, як американські вибори віднесло вітром тут: http//blogs.pravda.com.ua/authors/gumenyuk/ – http//blogs.pravda.com.ua/authors/gumenyuk/509035dde9789/
А ще не варто додавати у Фейсбук друзі журналістів, бо можна із статусів зробити матеріал. Твітти та повідомлення виявлялися куди оперативнішими. Щоправда, мені пощастило – друзі з Occupy зумисне лишилися на вулиці і звітували. До того ж про найважливіше. От тільки мій улюблений статус-апдейт моя улюблена, але така консервативна «Українська правда» не перетравила б. Знайлмі графітчики із Тунісу бажали, щоб Аллах та Джа вберіг славетну спадщину Бронкса. Інш’ алла
So Far, So Close 
Leave a Reply