Archive | September, 2012

Інтернаціонал не 2.0

9 Sep

Якби ще хтось у цьому світі нині фінансував молодих лівих, то з мене вийшов би непоганий агент розбудови інтернаціональної мережі молодіжного інтернаціоналу 21-го століття. Але не 2.0.  Я б змогла виконати функцію, яка потребує фізичної присутності. Наприклад, перевезення грошей у валізах. Continue reading

Invisible Solitude [EN]

8 Sep

That night I’ve got a call at 2:47am from an underground art initiative which was going to confirm the meeting. With a note of surprise the guy asked in Russian: “Are you already sleeping? We’ve been busy by now.”   I always pick up at night and pretend to be awake. Once in New York in the mid of the night I’d been explaining for 20 minutes to the Indian Consul in Ukraine why it’s difficult to broadcast Indian documentaries on the main channel used to work. This time I agreed to call back, though I was almost sure I’d lost my street-artists. There are moments when it’s hard to think about anything else but yourself. It was a middle of the route, even though the most intense part was over. Continue reading

Gimme a Hug

7 Sep

Вайпа у своїй уніформі хіп-хоп музиканта – з крутою кепкою і кросівками –  бере мене під руку і переводить через дорогу: “Швиденько. Краще не йти біля Міністерства внутрішніх справ. Ну не люблять вони мене.”

Фенікс, Гамзаві мед Амін, Маду МС – майже всі туніські хіп-хоп музиканти відсиділи своє за куріння гашу.  Жодних ілюзій: в країнах, де релігія забороняє алкоголь, гаш курять усі. Звісно, я перебільшую, але заарештовувати відомих музикантів за носіння трави смішно. Звісно, вони наполягають, що «копи»  затримують їх за їхні тексти проти системи. Continue reading

More than a Hundred [En]

7 Sep

My head is full of unnecessary knowledge.  In Tehran airport one can use the Internet just if he has a local mobile number. In Cairo the wifi just pretends to work. At Istanbul ‘Ataturk’ the best tables with plugs are at Starbucks, close to the Gate 42.  In Dortmund there is no wifi in the non-Schengen terminal even if you paid for it 3 euro and was ensured it should work. In Paris Charlie de Gaulle there is no luggage storage. In the Munich airport one can get a free coffee and  a the Wall Street Journal copy. In the Yerevan airport cognac is better than elsewhere in the city. Continue reading

непросто сто

6 Sep

Моя голова переповнена непотрібними знаннями. Як от про те, що в аеропортах Тегерана і Стамбула до інтернету можна підключитися тільки маючи місцевий номер телефону. В каїрському wi-fi оманливо не працює. У Дортмунді – немає сигналу в зоні для польотів поза Шенгенською зоною, навіть якщо ви заплатили три євро за картку, котра б мала працювати у всіх терміналах. У Старбаксі в аеропорту «Ататюрку» можна знайти  письмові столи з розетками.  У мюнхенському – можна взяти безкоштовну каву та копію the Wall Street Journal. У паризькому Шарль де Голль у жодному з терміналів не можна зберігати багаж.  В аеропорті Єревана коньяк кращий, ніж де-небудь у місті. Continue reading

Invisible Solitude

3 Sep

20120903-154953.jpg
Cьогодні о 2:47 ночі мені зателефонував хлопець з андеграундної антиглобалістської туніської культурної ініціативи, щоб підтвердити зустріч, таким чином відповівши на запит. Говорив він російською з акцентом і з подивом запитав : “А Вы уже спите? Мы просто только освободились.”  Continue reading

ANA ANDI RENDEZ VOUS

2 Sep

Маленькі дива не стаються. Їх треба робити самотужки. У мене ж рандеву із Рідою Дікі, котрого тут хоча знають, але не всі. Є так багато людей, який мені щастить зустріти – режисери, музиканти, блогери, комп‘ютерні гіки, активісти, рідше політики, частіше – політичні аналітики, просто надзвичайні люди, історичні фігури і їхні нащадки. Є чимало важливих історій про які я хочу написати – про тих, «хто бачив смерть», про тих «хто відчув запах тюремної кімнати», про права людини, права жінок, права робочих, права меншини, політиків, які порушують усі вище перераховані права. Інколи ж є щось ірраціональне й позасвідому у доборі героїв, які видаються важливішими за інших, коли здається, що весь сенс у тому, щоб закільцювати. Ріда Дікі автор одного з хітів ще у вісімдесяті одразу після революції в Тунісі написав цю пісню про рандеву з весною. Можливо арабською – кому як зручніше. Continue reading

Порятунок на даху старого Туніса / A Hope on the Roof and a Hope on the Water

1 Sep

Цього разу я взяла із собою камеру, щоб зняти трейлер для невеличкого фільму, а може й увесь фільм. Виходячи з дому я тягну і її, і всі об’єктиви, а ще підзарядки й таке інше. (Ха, туніські тінейджери-злодюжки навіть і не уявляють, що найцінніше зберігається в моїй залатаній брудній торбі). Добре, що накрутіші люди в цьому місті – блогери й журналісти з http://www.nawaat.org – однієї із наперших і найцікавіших арабських блогерських платформ,
прийняли мене як свою, тож я час від часу використовую їхній прекрасний офіс із синіми дверима і кольоровими кахелями, де розвішані дотепні плакати й постери на захист свободи слова, які вони придумали свого часу самі.

20120901-224837.jpg
Continue reading

%d bloggers like this: