Gimme a Hug

7 Sep

Вайпа у своїй уніформі хіп-хоп музиканта – з крутою кепкою і кросівками –  бере мене під руку і переводить через дорогу: “Швиденько. Краще не йти біля Міністерства внутрішніх справ. Ну не люблять вони мене.”

Фенікс, Гамзаві мед Амін, Маду МС – майже всі туніські хіп-хоп музиканти відсиділи своє за куріння гашу.  Жодних ілюзій: в країнах, де релігія забороняє алкоголь, гаш курять усі. Звісно, я перебільшую, але заарештовувати відомих музикантів за носіння трави смішно. Звісно, вони наполягають, що «копи»  затримують їх за їхні тексти проти системи.

Пояснювати у цьому блозі, чому арабський хіп-хоп відбувся і перетворився на соціальний феномен я не буду. Є надцять неймовірно цікавих причин.  Я ж не сумніваюся в одному,  що саме ці хлопці – пророки.

Мушу зізнатися, що до цього року хіп-хоп я не слухала, хай мій хлопець час від часу підсовував мені і Тупака, і Гуру і годував розповідями про Wu-Tang clan, а Jay-Z якимось чином потрапив в мій play-list. Нині ж мені здається, що я б могла б зорганізувати фестиваль арабського хіп-хопу. Для цього просто треба зібрати до купи усіх друзів: Вайпу, котрий щойно знявся у місцевому сіткомі, мою нову любов і ще одне дзеркальне відображення Малека з Армади Бізерти, Хаммада Ель Дженерала, з котрим вдалося поспілкуватися віртуально, нубійця Алі, з котрим обов‘язково у грудні треба поїхати в пустельний Асван на кордоні із Судоном, Гаффра із каїрського гетто, екс-банкіра Ель-Діба,  завжди серйозного Тарека, на концерт якого я нарешті потраплю,  Зіада з його сумними очима, постійно цитую чого Коран Керіма, що врешті отримав візу і поїхав в Британію на фестиваль, організований Деймоном Алберном, велетенського Хешама Сфінкса з каліфорнійським акцентом, обов‘язково Саломе МС,  котра, на жаль поїхала з концертами до Італії, і навіть депресуючого Фенікса, який я сподіваюся перестане депресувати, коли його за три місяці випустять на волю.  А перед тим, щойно знайду хороший інтернет кожному перешлю треки інших. Тих, кого вони не знають.

Саме вони  некомерційні арабські хіп-хопери у свої від 20 до 35 виявилися найцікавішими, найадекватнішими, наймудрішими. Вони  гостріше за журналістів-розслідувальників говорили про проблеми системи і навіть французькою зрозуміліше і краще за професорів політології пояснювали біди свого суспільства.   І після зауважень, що зазвичай не спілкуються з журналістами, піднімали настрій щирими посмішками, заспокоювали такими ненапруженими голосами,  вселяли впевненість широкими реперськими обіймами і підписами PEACE замість імені в імейлах і повідомленнях, в яких присилали переклади своїх текстів, бо насправді у хіп-хопі тільки це й має значення.

Advertisements

One Response to “Gimme a Hug”

  1. Pontification January 12, 2014 at 10:10 am #

    Трясця, я теж хочу переклади їхніх текстів.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: