Archive | Арабська весна RSS feed for this section

хип-хоп жив 2: ALY TALIBAB, Egypt & VIPA,Tunis [ + in ENG ]

21 Nov
 
 

Image

Али Талибаб, Aly Talibab, Каир, Египет, 21 год

in English – see below
 
Не допускай усталости
Напиши об не разбирающемся ни в чем ученом
О правителе, не умеющем прощать
О судье, не понимающем справедливости
О клирике, который на самом деле ни во что не верит

Нубиец со шрамом на щеке от резиновой пули, полученной во время демонстраций. Единственный мужчина в семье, поэтому в свои 21 несет полную ответственность за мать и сестер. Антикапиталист, что не мешает ему получать бакалаврскую степень в сфере нефтедобычи.

Начинал я с гангстерского рэпа. Хип-хоп – это реальность, музыка, рассказывающая о происходящем рядом. Сегодня в одном из каирских гетто заживо сожгли парня, который вел блог, разоблачая полицейских, крышующих район. Всё обставили так, будто это криминальные разборки. Я же могу просто начитать эту историю, просто подложив биты. В этом сила хип-хопа. Не люблю прилизанную картинку и выхолощенные звуки. Не думаю, что музыка должна только развлекать.   Continue reading

Hip-hop is where the struggle is still alive

21 Nov

in English – see below

В печатном виде в декабрьском Esquire-Украина таки вышли  портреты арабских и персидских хип-хоп музыкантов, которые о своих странах рассказали куда больше остальных героев. О некоторых я уже писала, не совсем вскользь, но без ответов.  Каждый из них заслуживает куда больше внимания. Так как электронной версии журнала в природе не существует, а отсканированные страницы не разобрать, я делаю электронную версию  сама, выдавая день за днем все 10 портретов.  Но наше главное преимущество – бумага должна запеть. Какой же хип-хоп без музыки. 

This slideshow requires JavaScript.

  Continue reading

українсько-туніська солідарність. продовження

20 Nov

Ми так часто пишемо про те, що має статися, а потім, коли щось відбувається геть про це забуваємо. Дякую туніським художникам, що нагадали. Ще в Тунісі я писала про те, як долучилася до акції на підтримку художників, яких звинуватили в “порушенні моральних норм”.    Суть в тому, що всі небайдужі фотографувалися з лінійкою, як це роблять з заарештованими. Адже якщо заарештували одного художника за його твори, значить кожен злочинець.  Continue reading

Солдати мистецтва, єднаймося!

13 Oct

“Друже, вибач, що так і не прислав своїх текстів”, – пише мені Малік з туніського гурту «Армада Бізерта». Я жу мушу зібрати все до купи, бо вже дедлайн, а я нарешті доробила цей текст/фото/профайл, що вже скоро вийде друком, і певно буде найполітичнішим із усіх привезених матеріалів. “Пробач, що не прислав тексти, але я дуже-дуже втомився. Ми щойно із Бейрута. Просто мушу тобі сказати, що там зустрів Тарека із Far3i, про котрого ти так багато розповідала. Справді, як ти й казала, ми мали познайомитися. Ми вирішили зробити щось разом.”

– Тареку, – пишу я в Амман. – Малек сказав, що ви зустрілися з Армадою?
– О, Армада грандіозна! Ти направду казала, що ми маємо познайомитися. 

Кожному із них я справді говорила, що з усіх музикантів, яких я зустріла, ці двоє мають знайти одни одного. Такі хвилини попри, дедлайн і купу справ, неймовірно красиві і трохи дивні. Continue reading

як не вийти заміж за старого бійця вільної армії сирії

28 Sep

Я розшифровую інтерв’ю з одним із старих бійців Вільної Армії Сирії:

– Наталія,так? Перед тим, як розпочати, можна я поставлю питання?
– Звісно.
– Ти втрачала кого-небудь колись? Втрачала назавжди? Так, щоб не повернути?
– Так.
– Розкажи, як це було? За яких обставин? Пригадай. А що ти відчувала ? Ти можеш згадати це відчуття втрати? Відчула? А тепер уяви переживати таке кожні десять хвилин. Це наше життя зараз. А тепер можемо починати розмову…  Continue reading

Generation Arab Spring. Jordan. Esquire

23 Sep

амман-і-я 2: شو – що? питання, яке не потребує відповіді

22 Sep
– Яку тобі пісню поставити?
– Постав, Його.
– Його? (пауза). Є лише одна людина, яку можна так назвати. Це Він?
– Так, Він.

Я боюся сказати зайве, бо раптом мій добрий друг, названий вже містером Дотепність, знову на щось образится. Наприклад, на те, що посередині дискусії про створення онлайн кодексу йорданських анархістів я переберуся з другого на перший поверх, а розмову про те, наскільки цитати Боба Марлі пасують до життя сучасних йорданських селян, проміняю на прогулянку з собаками серед ночі. Ми домовилися: відтепер мій єдиний спосіб вибачитися – привезти в Амман Боба Ділана. Сподіваюся, що до того часу, як мені доведеться вибачатися, Він не протягне.   Continue reading

амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти

20 Sep

 

– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся.
-Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся.

У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися із ними обома. Хай Кебріде й віддячив мені наостанок з’їденими капцями, які я з таким боєм відвойовувала у водія єгипетської маршрутки. Постійність у тому, що рівно о четвертій на мій диван просто неба вилазить Зулу, – єдиний кіт у світі, на якого у мене немає алергії.
– Справді немає? Це ж ще один доказ, що він диявол. Ти знаєш, що в арабських оселях чорних котів немає. Це не просто забобона. В нас щиро вірять, що саме всередині цих істот живе демон.
– Вахід, якщо чорних кицьок не тримають в хатах, то куди ж вони всі діваються? Значить десь має бути місце, де живуть всі арабські чорні коти?
-Знаєш, я сам весь час думаю про те й це місце.  Continue reading

Singing in Arabic

15 Sep

Я не говорю арабською, але виявилося можу співати арабською, коли вони грають вживу.  [youtube.com/watch?v=6HqHdBlQEe8]  Це дуже дивне відчуття – бути,здавалося б, у чужому місті, де загалом провів якихось два з половиною тижні. Прийти на концерт улюбленої групи із сусіднього Бейрута – такої відомої тут і геть незнаної вдома тоді, коли знову випав шанс приїхати в Амман. Continue reading

Surrounded Yet Not Surrendered

11 Sep

Я б написала про Палестину, потрапивши куди розумієш, чому цей шмат землі нікому не дає спокою і не тільки тому, що це одна з найкрасивіших арабських країн, де мені довелося побувати. Я б написала про дивовижний The Freedom Theater – театр в таборі біженців у Дженіні. Я б написала про Захарію Зубейді – одного з засновників театру, останнього з дітей Арни, у минулому лідера Бригад мучеників Аль-Акси, котрий склав зброю, бо мистецтво потужніше за будь-яку зброю, і разом з геніальним ізраїльським актором Джуліаном Мер-Хамісом, сином однієї найважливіших ізраїльських право захисниць Арни Мер-Хаміс, створив цей театр. Continue reading