Singing in Arabic

15 Sep

Я не говорю арабською, але виявилося можу співати арабською, коли вони грають вживу.  [youtube.com/watch?v=6HqHdBlQEe8]  Це дуже дивне відчуття – бути,здавалося б, у чужому місті, де загалом провів якихось два з половиною тижні. Прийти на концерт улюбленої групи із сусіднього Бейрута – такої відомої тут і геть незнаної вдома тоді, коли знову випав шанс приїхати в Амман. У цей же час, друзі з Туніса заздрять, тому що вони не тут.

Так само дивно у черзі на вхід постійно зустрічати знайомих – десь стільки ж, як і вдома, і серед публіки пізнавати барменів з такого зручного чайного бару. Врешті опинитися в античному романському амфітеатрі, якому більш як дві тисячі років і сидіти доводиться прямісінько на старих руїнах. Більш красивого концертного майданчика бачити мені не доводилося. Кажуть, що тут виступи відбуваються ще й в Цитаделі. Колись наступного разу.

20120915-174300.jpg

І поки цей кольоровий натовп підспівує я думаю про найбільш табуйовану тему. Це ж надзвичайно, що вони тут мають одну мову, яка єднає ці півмільярда людей, що говорять арабською. Думаю навіщо мати усі ці різні мови. Хоча деякі речі не обов‘язково розуміти.

[youtube.com/watch?v=2WPfgDfP6Q8]

Поки я просто презентую їх послухайти і виконаю свою місію, яку я нарешті можу вербалізувати – показати інше обличчя цього місця, трошки інших людей, ніж вони уявляються нам там, вдома.

[youtube.com/watch?v=5vvr7KXAfck&feature=relmfu]

Це моя зовнішня місія. Тут же я маю трохи іншу. Здається, мені відведена роль Шахерезади. Щоночі я переповідаю різним людям історії, що трапилися зі мною та ні в цих краях. На ніч – тому що життя тут дійсно починається, коли сонце спадає, а день завершується десь в шостій ранку. А ще тому, що мені завжди доводиться зупинятися на найцікавішому – перед самісінькою розв‘язкою, тому що маю залишити те чи інше місце і їхати геть. Завтра я залишаю Аммана, щоб перебратися на північ – у Стамбул, де насамперед завершу зроблене, підсумую, але й розповім ще кілька історій, але вже не вголос і іншим людям. З цими, про яких я так і не встигла написати, але ще встигну, час прощатися. Лічильник встановлено.

Сьогодні ж уперше за півтора місяці наважилася вдягнути сукню – звичайну таку сукню, бо дні тут ще досі спекотні, а з пральними машинками якось не склалося. Сукня – мій новий вимір особистої свободи. Тут повно дівчат у спідницях, але якщо постійно ходити пішки з одного схилу на інший, заходячи у старе місто, тому краще почуватися комфортно. Не тому, що хтось щось зробить – безпечнішого місця за Амман годі уявити. Просто не дуже хочеться чути усі ці «Велкам ту Джордан» особливо, коли час їхати. Хоча я ніколи не цікавилася «гендерними питаннями», розповідь те, як воно дівчині їздити самій арабським світом, звісно, заслуговує окремого запису, бо все водночас і так, і геть інакше, ніж можна уявити.

Advertisements

One Response to “Singing in Arabic”

Trackbacks/Pingbacks

  1. ХИП-ХОП ЖИВ 4. Deeb (Egypt) & Amer Al-Taher (Jordan) « So Far, So Close - November 30, 2012

    […] на последней демонстрации. Миссия – почти закончена. Два часа до концерта Mashrou Leila. Первые и, считай, последние часы амманского […]

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: