Туніс

Батьківщина Арабської весни два роки потому:

https://sofarsoclose.net/2013/01/14/tunis-where-the-arab-spring-starte/#more-1456

Моя неспражня туніська мовчанка / My Fake Tunisian Silence

Тоді б я навряд чи звернула увагу на ятку з хлібом, яйцями і молоком біля вокзалу. Що поробиш – я живу у світі стереотипів і завалюю свою голову такою кількістю кліше, що будь-який вуличний продавець у Тунісі нагадує мені Мохаммеда Буазізі, котрий був не першим тунісцем, що підпалив себе, але якби це пафосно не звучало – запалив Арабську весну. Звісно, тут так само не люблять цей термін, як і я оминаю слово «Помаранчева», і кажу просто революція…

Порятунок на даху старого Туніса / A Hope on the Roof and a Hope on the Water

Записуючи інтерв’ю для друку чи просто розмовляючи, – шукаю нову ідею. Візуальні ефекти, фото справді мають надзвичайну силу, таку як і символи. Але що може бути сильнішим за ідею? Адже символ має сенс лише, коли символізує щось важливе. Тож що може бути сильнішим за ідею.

Gimme a Hug

Саме вони некомерційні арабські хіп-хопери у свої від 20 до 35 виявилися найцікавішими, найадекватнішими, наймудрішими. Вони гостріше за журналістів-розслідувальників говорили про проблеми системи і навіть французькою зрозуміліше і краще за професорів політології пояснювали біди свого суспільства. І після зауважень, що зазвичай не спілкуються з журналістами, піднімали настрій щирими посмішками, заспокоювали такими ненапруженими голосами, вселяли впевненість широкими реперськими обіймами і підписами PEACE замість імені в імейлах і повідомленнях, в яких присилали переклади своїх текстів, бо насправді у хіп-хопі тільки це й має значення.

Solidairitee Tunisie – Ukraine

З туніською художницею Лейлою ми мали поїхати до неї додому, щоб подивитися на її інсталяцію, котру вона робила після революції – інтерактивну мапу, на якій громадяни Тунісі, які 50 років жили без справжніх виборів, мали якось розмістити сотні партій, які відновилися і з‘явилися після революції. Але замість цього ми поїхали в магазин шукати лінійку.

Invisible Solitude

А мені залишаться хіба назви вулиць та майданів: 11-кілометровий Валіаср, Азаді зі палаючими сміттєвими баками, майже гірський Веленджак, заставлений наметами Тахрір, претензійний Земалек, брудний експатський Ма‘аді, Курба в Геліополісі, збудована бароном на ім‘я Барон, французька Боргіба, біло-синя цегляна Касба та Бабнет, ненависний уже Картаж Ганібал, досі не зрозуміла Ля Марса і навіть оновлена назва площі імені 14 січня – останньої Туніської революції. А ще саморобний замок на сумці – змайстрований із палестинського кишенькового ліхтарика та флешки, подарованої на тірольському Атенсее

Інтернаціонал не 2.0

У квартири з портретами Грамші, Рози Люксембург, Едварда Саїда, я теж потрапляю чи не в кожній країні. І навіть почала впізнавати на графіті силует засновника робітничого руху Тунісу Фараха Хашеда, чим приємно дивую мешканців цих квартир.) Більш того розповідаю їм, що його внучки-юристи нині займаються відкриттям доступу до туніського архіву. (Про те, що про Фараха Хашеда дізналася від внучок, а не з політичних статей промовчую.)

Непросто 100

Моя голова переповнена непотрібними знаннями. Як от про те, що в аеропортах Тегерана і Стамбула до інтернету можна підключитися тільки маючи місцевий номер телефону. В каїрському wife оманливо не працює. У Дортмунді – немає сигналу в зоні для польотів поза Шенгенською зоною, навіть якщо ви заплатили три євро за картку, котра б мала працювати у всіх терміналах.

CПАСИБІ. شكرا

Cпасибі за те, що не забуваєте нагадувати, як звучить пустеля там, де вже починається вода…

Самовпевненість проти самоцензури / Arrogance against Self-Censorship

Самовпевненість – найбільший гріх. Щойно вдалося уникнути пограбування у симпатичному районі Туніса з гарними маєтками і навіть поряд однієї з резиденцій президента. Від тінейджерів, котрі хотіли силою відібрати телефон мене порятував старий садівник з багетом у руках і на велосипеді. Тож хлопці втекли хіба відірвавши ручку на сумці.

ANA ANDI RANDEZ VOUS

Маленькі дива не стаються. Їх треба робити самотужки. У мене ж рандеву із Рідою Дікі, котрого тут хоча знають, але не всі.

featured post

Як воно дівчині подорожувати самій Близьким сходом

“А можу я мати чотирьох чоловіків одразу, якщо усіх забезпечу фінансово?” – перепитую в афганців, серед яких декілька борців з корупцією, один розбудовує демократію, інший допомагає сиротам, ще одна – депутатка місцевого парламенту (друга дружина у чоловіка). Молодші – неодружені, старший має чотирьох жінок, але за цим – трагічна історія: закохана дівчина вчинила самогубство, дізнавшись, […]
ровесник-ветеран

“Того дванадцятирічного снайпера “Аль-Каїди” я забив мало не до смерті. Звісно, снайпер з нього був нікудишній. Не знаю, чи він розумів, і чи колись усвідомить, що робить. Не знаю, що з ним сталося потім. Затриманих терористів ми мали передавати іракському суду. Коли я віз одного з місцевих ватажків “Аль-Каїди”, той пропонував 40 тисяч доларів, якщо […]
чому я боюся повертатися до нью-йорка

– Наталю, привіт, – пише мені віце-президент США Джо Байден. – Наталю, я зробив все можливе, щоб не підвести тебе під час учорашніх дебатів, – продовжує він. – Наталю, ти дивилася, як виступив Джо? – у наступному імейлі звертається до мене Барак Обама. Обидва, а на додачу ще й Мішель насправді просять мене пожертвувати 5 […]
амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти

– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся. -Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся. У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися […]
Invisible Solitude

Cьогодні о 2:47 ночі мені зателефонував хлопець з андеграундної антиглобалістської туніської культурної ініціативи, щоб підтвердити зустріч, таким чином відповівши на запит. Говорив він російською з акцентом і з подивом запитав : “А Вы уже спите? Мы просто только освободились.”