Tag Archives: Ромні
Aside
Америка сподівається і без надії обирає
19 NovЦей матеріал я вважала з найголовнішим, з усіх написаних під час виборів у США. Найдовше готувалася, найдовше писала. Друком він вийшов напередодні, коли результат виборів був ще невідомий. З’ясувалося, що доступ відкриють лише на початку грудня. Якщо над чимось працювати довго, то виявляється й актуальність втрачається не так швидко. Про те, чому “США роз’єднані ніколи”, спроби маніпуляцій і чому «Мітт Ромні – це «Голдман Сакс хард», тобто важка версія, тоді як Обама – «Голдман Сакс лайт» далі Continue reading
Iнш’алла, Сенді
30 Oct
Дедлайн тримає цупкіше за будь-який буревій. А якщо ще 12 000 знаків, та ще й стаття, яка підбила б підсумки усієї виборчої кампанії, а ще кілька героїв, яких я традиційно люблю (я не про Обаму), то ані вітер, ані дощ не відволіче. (Стаття буде в «Українському тижні» в четвер-п‘ятницю). Та ще й прокинулися українські ЗМІ і навіть французьке радіо (!). Днями той самий дивний вашингтонський юрист, який питав, чи не пишу я для газети «Правда» щось лопотів про те, що якщо людина журналіст, значить точно має вести прогноз погоди. Я відреагувала категорично. Виходить не треба було. Довелося писати й про прогноз погоди, але не тільки. Політичний аспект цієї справи мені цікавіший. Continue reading
Aside
зворотній бік зворотнього боку
22 Oct
“Моя колишня дівчина, ми зустрічалися, коли вчилися у коледжі… Журналістка, знаєш, вона загинула у Сирії цього року – Мері Колвін… Власне в останній її приїзд до Нью-Йорка ми сиділи у цьому пабі в Трайбеці”, – говорить мені старий політтехнолог, який робив минулу кампанію Обами, а на цих та минулих виборах консультує українські політичні партії. Знаю, звісно ж, знаю. Як не знати найкращу з останніх. “Коли вона приїздила, я сказав своєму малому, що прийде моя стара подруга, але вона ніякий не пірат – просто у неї немає одного ока. Ми лишалися дуже близькими друзями, вона завжди зупинялася у в нас. Коли її поранили у Шрі-Ланці, казав лікарям, що я її брат. Ми були шоковані, коли вона загинула. Шоковані, але не здивовані.” Continue reading
Aside
пояснення, а не дублікат
19 Oct
От щойно на мене мало не впав вогнегасник. Пролетів у кількох сантиметрах, тільки-но я почала писати оду кав’ярні де просиділа останні кілька годин. Як не любити місто, в якому, на питання “де у вас вбиральня” власник відправляє тебе на вулицю, показує на сходи, що ведуть у закидану майстерню, яка насправді виявляється студію, де висять його картини. У ній можна залишитися самій – ось такий він рівень ньюйоркської довіри. Continue reading
featured post
-
Як воно дівчині подорожувати самій Близьким сходом
“А можу я мати чотирьох чоловіків одразу, якщо усіх забезпечу фінансово?” – перепитую в афганців, серед яких декілька борців з корупцією, один розбудовує демократію, інший допомагає сиротам, ще одна – депутатка місцевого парламенту (друга дружина у чоловіка). Молодші – неодружені, старший має чотирьох жінок, але за цим – трагічна історія: закохана дівчина вчинила самогубство, дізнавшись, […]
-
ровесник-ветеран
“Того дванадцятирічного снайпера “Аль-Каїди” я забив мало не до смерті. Звісно, снайпер з нього був нікудишній. Не знаю, чи він розумів, і чи колись усвідомить, що робить. Не знаю, що з ним сталося потім. Затриманих терористів ми мали передавати іракському суду. Коли я віз одного з місцевих ватажків “Аль-Каїди”, той пропонував 40 тисяч доларів, якщо […]
-
чому я боюся повертатися до нью-йорка
– Наталю, привіт, – пише мені віце-президент США Джо Байден. – Наталю, я зробив все можливе, щоб не підвести тебе під час учорашніх дебатів, – продовжує він. – Наталю, ти дивилася, як виступив Джо? – у наступному імейлі звертається до мене Барак Обама. Обидва, а на додачу ще й Мішель насправді просять мене пожертвувати 5 […]
-
амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти
– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся. -Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся. У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися […]
-
Invisible Solitude
Cьогодні о 2:47 ночі мені зателефонував хлопець з андеграундної антиглобалістської туніської культурної ініціативи, щоб підтвердити зустріч, таким чином відповівши на запит. Говорив він російською з акцентом і з подивом запитав : “А Вы уже спите? Мы просто только освободились.”
Gallery
So Far, So Close 