Tag Archives: Нью Йорк

Like A Hobo

7 Jul

photo (17)

 

I’ve never yearned
for anybody’s fortune
The less I have
the more I am a happy man

Я завжди комплексувала, що не мала роботи, пов’язаної з фізичною працею. Здавалося без цього не зрозуміти людей, які  працюють фізично. Аж ось усвідомила, що мені її не бракує. Десь двічі чи тричі на тиждень я тягну за собою валізу. Везу її усіма автобусами, трамваями, електричками, щоб від знайомих, котрі прихистили мене в одному спальному районі чергового мегаполісу переїхати до знайомих, котрі живуть на іншій околиці.  Моя голова переповнена непотрібними знаннями про всі аеропорти, де бувала. Так само я  добре знаю, в яких зі старих міст (як от в Лондоні чи Нью-Йорку) у метро немає ескалаторів, а ліфти на вічному ремонті. Особлива подорож з/до аеропорту: кілька пересадок, кілька рівнів вузькими сходами з валізою й наплечником. В обох – з десяткок книжок. От вона регулярна фізична праця. Діставшись до 8-го терміналу JFK (додаю фотозвіт) з метро, до якого з дому 20хв, я хоча чотири роки як не була в Парижі з острахом пригадую, що паризьке метро глибше й вужче за ньюйорське,  з ескалаторами куди гірше (тобто фактично немає), тоді як валізу заледве протиснути через турнікет.   Continue reading

Гей-прайд. Нью-Йорку є чим пишатися

2 Jul
g2

ньюйоркські поліцейські

До 1998-го року – підписання мирної угоди у Північній Ірландії в поліцію набирали протестантів зростом не нижче 1,8 м. Таким чином тим, хто був по той бік барикад – тобто місцевим католикам – поліція видавалася загрозливішою. Правило скасували. Ні, не тому що сторони примирилися. Конфлікт між католиками й протестантами, що триває півтисячоліття, подолати не так вже й просто: забагато ідеології. Якби питання було в цьому, то північноірландські поліцейські так і залишалися усі мов на підбір, але головне у середньому вищими за цивільне населення. Правило скасували, бо воно суперечило законодавству ЄС щодо дискримінації. Дискримінації не проти католиків, а проти всіх, хто не міг стати поліцейським, бо фізично недоріс. Ця історія мало чим відзрізняється від історії про права геїв. Справа не в поглядах чи вірі, а в рівності для всіх, якими б ми не народилися.

Минулого тижня Верховний суд США визнав неконституційною заборону одностатевих шлюбів у Каліфорнії, що фактично зрівняло права гомосексуальних і традиційних шлюбів. Тому цей гей-парад у Нью-Йорку видався особливим. Гей-парад англійською зветься “гей прайд” – маршем гордості. І це таки не просто карнавальна хода. Дивовижне відчуття бачити стільки щасливих людей одразу, особливо пам’ятаючи, як нелегко це щастя діставалося.

2013-06-30 20.15.48

g7

Continue reading

нью-йорк та ньюйоркці

29 Jun

“О, четвертак. Знадобиться для пральні”, – каже Джефф – аналітик, чия компанія проводить  опитування для виборчої кампанії Барака Обами. Тут, в Нью-Йорку, мало хто має вдома пральну машинку. Про Джефа та його друзів – команду, яка провела найперші тарґетовані вибори, засновані на ретельній роботі з інформацією –   щойно зробив  величезний матеріал “New York Times Magazine”: Data You Can Believe In.   “Так, звісно, всі свої. Вони всі були на моєму весіллі”, – каже Джефф, коли показую йому ілюстрацію з журналу. Під час інтерв’ю (я прийшла поговорити, як виглядатимуть вибори майбутнього)  ми стоячи  п’ємо  каву у звичайнісінькій кав’ярні. Манхеттенці звикли стояти, а не влаштовуватися зручно у крісла.

jeff

Все одно ми зустрічаємося в кращих, аніж минулого разу умовах.  Тоді до його офісу мені довелося йти пішки дві з половиною години, бо одразу після урагану Сенді метро з Брукліну до Манхеттена затопило. Джефф тоді ночував у власному офісі, бо вдома не було електрики, а до виборів лишалося шість діб. Тоді він спрогнозував результати виборів у найбільш проблемних штатах. Його  дані, тобто  внутрішні дані штабу, відрізнялися від тих, що розповсюджувала преса, але виявилися  абсолютно точними у ніч виборів. Про це я часково ще тоді писала тут: http://tyzhden.ua/World/64454   Цей запис не про те, чому Джефф, чия робота заснована на детальному опрацюванні данних, є першим критиком надто ненадійної політики приватності,  яка дозволяє  американським компаніям і уряду стежити за своїми громадянами. Зараз я пишу про життя ньюйоркських персонажів.   Continue reading

Aside

Америка сподівається і без надії обирає

19 Nov

Цей матеріал я вважала з найголовнішим, з усіх написаних під час виборів у США.  Найдовше готувалася, найдовше писала. Друком він вийшов напередодні, коли результат виборів був ще невідомий. З’ясувалося, що доступ відкриють лише на початку грудня.  Якщо над чимось працювати довго, то виявляється й актуальність втрачається не так швидко. Про те, чому “США роз’єднані ніколи”, спроби маніпуляцій і чому  «Мітт Ромні – це «Голдман Сакс хард», тобто важка версія, тоді як Обама – «Голдман Сакс лайт» далі   Continue reading

Absolute Chicago, або Напишу, коли прокинуся, а поки я сплю

12 Nov

“До речі, я познайомився з Женеєю Тимошенко”, – каже Паша Ходорковський, син колись найбагатшої людини Росії, а нині головного в’язня. Ми зустрічаємося у його невеликому офісі Інституту сучасної Росії на Манхетенні. “Правда ми бачилися якихось 10 хвилин. Це було на заході у Парижі. Туди саме приїхала Аун Сун Су Чжі”. “Жахлива у вам якась компанія” “Справді жахлива – одні політв’язні.

Continue reading

Hard Times in New York Town

4 Nov

Українці пишайтеся! Місце дії: Бруклін. Перетин Вільямсборо, де живуть дорослі хіпстери, й польського Грінтпоїнт. Кадр нагадує мені чергову мелодраматичну комедію про Нью-Йорк. Знайома мого американо-норвезько-колумбійського товариша вигулює собаку. Собака виглядає, як класичний пес із мелодраматичних комедій про Нью-Йорк.

Вона: Ви звідки?
Він: О, тут за рогом непоганий польський “делі” (закусочна), тож ми взяли трохи пирогів і борщу
Вона: Польського? Але польський борщ насправді не борщ. Не такий, як український. Не смачний, він ніби суп з буряка. В українському є смак, є м’ясо.  Continue reading

Cоціальні метромережі

24 Oct

Image

Я обожнюю Вашингтон. Мені достатньо, що у ньому в метро є ескалатори, а значить позичену валізу не треба тягнути численними сходами марно сподіваючись, що принаймні один з ліфтів працюватиме. Ні, Нью-Йорк місто старе. У метро тут сходи й пацюки. Але на постійних переходах між гілками розумієш, що всюди є хтось, хто допоможе. Якщо десь на Близкому Сході це водій маршрутки, то в Нью-Йорку свої типажі.

– «Мем, дозвольте допомогти?» – звертається морський піхотинець, який іде розважливою ходою. «Вам пояснити, куди далі йти? З України? Журналіст? Як цікаво. У нас тут у кількох метрах пункт набору в армію – обов‘язково приходьте.» Не знаю, не знаю, чи буде їм від мене якась користь.
– «Ось, потримай» – вручає свій величезний барабан і стільчик ударник з довжелезними дредами, який щойно вигравав чудові ритми прямісінько на платформі.Сам же бере мою важкезну валізу і з валізою долає чотири лінії сходів. Continue reading
%d bloggers like this: