Пауза була задовгою, хоча увесь час я щось та й писала. Цілий місяць, поки була у Британії, Ірландії та Північній Ірландії не могла писати: ані листи, ані дописи. Квітень. Лондон. Брайтон. Астана посередині. Лондон. Травень. Дублін. Белфаст. Деррі. Знову Лондон. Червень. Звісно брак часу. Звісно, брак сну. Звісно, не бракує роботи. Але не лише в цьому справа. Шматки. Кілька абзаців. Мерзнуть пальці. Загорнулася у пальто. Два абзаци. Виїхала до моря. Вітер. Три абзаци. Додому. Біля обігрівача. Ще абзац. Пальто замість ковдри. Ковдра. Ковдра на додачу до пальто. Кілька речень Довга прогулянка. Сподівалася зліпити всі абзаци до купи. Зась. Виходить казна що. Нічого з того не виходить. Формально текст є. Є фрази, думки, все обірвано, непов’язано. Потім зрозуміла: Дублін – батьківщина Джойса.
Лишається наздоганяти
So Far, So Close 