“А як же ви транслюєте протести мобільними телефонами? Інтернет, який би не був, в таких умовах висне?” – уточнюю в одного з засновників одного з найцікавіших у світі прикладів громадянської журналістики midia NINJA (“незалежний наратив, журналістика в дії”)
“Звісно, що мирні демонстрації транслювати неможливо, бо всі у Фейсбуку, але коли поліція застосовує сльозогінний газ, всі не сидять у соцмережах, а розбігаються. Тоді як ми можемо починати трансляцію”. Бруно не зовсім засновник. Жодної організації не засновано, хоча їхні відео подивилися мільйони разів, а за їхнів Фейсбуком слідкує понад 200 000 людей. Бруно той, хто надихає. Midia NINJA – не організація, а ідея, реалізувати, яку може кожен. Достатньо взяти в руки телефон (бажано в своєму місті, районі, а ще краще селищі) і транслювати, що відбувається під час протестів. Найчастіше – доволі жорсткі дії поліції.
Про Бразилію я мала/маю написати багато. Дуже багато. Багато що виявилося особливим: не лише midia NINJA i POSTV, а й одна з найцікавіших мистецьких комун. Однак уникнути паузи в писанні блогів після Єгипту не вдалося. Довелося пропустити і Польщу, і Бейрут (поки). Я відкладала, щоб написати краще і про важливіше (важливого багато). Але щойно побачила Rafucko і зрозуміла, що треба просто братися за комп’ютер і писати. Бразильську сагу починаю чимось простим, легким і доступним, хай і не зрозумілим на перший погляд. Незрозумілим, бо португальською. Хоча це відео про те, як бразильські медіа висвітлюють протести, має ангійські субтитри. Зверніть увагу на бананові шкурки, які змушують поліцію, розчищувати територію.
So Far, So Close 