Archive | Йорданія RSS feed for this section

CПАСИБІ. شكرا

19 Sep

Спасибі, мої арабські друзі, за те, що допомогли протриматися цю ніч. Від Йорданії до Єгипту, від Тунісу до Малі. І навіть мавританцю Мухамеду Мухамеді з Нуашкота спасибі, що відреагував на подяку о 6:15 ранку.  Інакше б я не протрималася й недоредагувала ту статтю. Спасибі за відповіді на запити о 2-ій ночі, тоді як я намагалася вас перехитувати, повідомивши, що мій дедлайн спливав не сьогодні, а ще дві доби тому – у неділю, в крайньому випадку  в понеділок уночі.Спасибі за одночасні дзвінки у Скайп майже о другій – із Каїра та Берліна і з повідомленнями: «любий друже, а ще не пізно? Я трохи забарився».   Continue reading

Singing in Arabic

15 Sep

Я не говорю арабською, але виявилося можу співати арабською, коли вони грають вживу.  [youtube.com/watch?v=6HqHdBlQEe8]  Це дуже дивне відчуття – бути,здавалося б, у чужому місті, де загалом провів якихось два з половиною тижні. Прийти на концерт улюбленої групи із сусіднього Бейрута – такої відомої тут і геть незнаної вдома тоді, коли знову випав шанс приїхати в Амман. Continue reading

The Hitchhiker’s Guide To Jenin. Автостопом довкола Дженіна

13 Sep

Є щось бридко несправедливе в тому, я змогла поїхати в Дженін, до якого нікому з українців не має діла, тоді як мої палестинські друзі з Йорданії  мріють пpo свою обіцяну землю, aлe змушені заздрити, бо дорога в Палестину нащадкам біженців закрита. Є щось хворобливо несправедливе в тому, що я маю можливість пройти чекпоінт Джеламі, щоб знову перейти на підконтрольну Ізраїлю територію, яка усього в кількох кілометрах від Дженіна, тоді як палестинці, які знають ці місця,  чиї старі будинки видно ген за КПП, можуть хіба про це мріяти. А діти вихідців з Хайфи, до якої година їзди, уперше побачили море під час гастролей у Фpанцiї.  Continue reading

Surrounded Yet Not Surrendered

11 Sep

Я б написала про Палестину, потрапивши куди розумієш, чому цей шмат землі нікому не дає спокою і не тільки тому, що це одна з найкрасивіших арабських країн, де мені довелося побувати. Я б написала про дивовижний The Freedom Theater – театр в таборі біженців у Дженіні. Я б написала про Захарію Зубейді – одного з засновників театру, останнього з дітей Арни, у минулому лідера Бригад мучеників Аль-Акси, котрий склав зброю, бо мистецтво потужніше за будь-яку зброю, і разом з геніальним ізраїльським актором Джуліаном Мер-Хамісом, сином однієї найважливіших ізраїльських право захисниць Арни Мер-Хаміс, створив цей театр. Continue reading

Gimme a Hug

7 Sep

Вайпа у своїй уніформі хіп-хоп музиканта – з крутою кепкою і кросівками –  бере мене під руку і переводить через дорогу: “Швиденько. Краще не йти біля Міністерства внутрішніх справ. Ну не люблять вони мене.”

Фенікс, Гамзаві мед Амін, Маду МС – майже всі туніські хіп-хоп музиканти відсиділи своє за куріння гашу.  Жодних ілюзій: в країнах, де релігія забороняє алкоголь, гаш курять усі. Звісно, я перебільшую, але заарештовувати відомих музикантів за носіння трави смішно. Звісно, вони наполягають, що «копи»  затримують їх за їхні тексти проти системи. Continue reading

непросто сто

6 Sep

Моя голова переповнена непотрібними знаннями. Як от про те, що в аеропортах Тегерана і Стамбула до інтернету можна підключитися тільки маючи місцевий номер телефону. В каїрському wi-fi оманливо не працює. У Дортмунді – немає сигналу в зоні для польотів поза Шенгенською зоною, навіть якщо ви заплатили три євро за картку, котра б мала працювати у всіх терміналах. У Старбаксі в аеропорту «Ататюрку» можна знайти  письмові столи з розетками.  У мюнхенському – можна взяти безкоштовну каву та копію the Wall Street Journal. У паризькому Шарль де Голль у жодному з терміналів не можна зберігати багаж.  В аеропорті Єревана коньяк кращий, ніж де-небудь у місті. Continue reading

%d bloggers like this: