Archive | Велика Британія RSS feed for this section

нью-йорк та ньюйоркці

29 Jun

“О, четвертак. Знадобиться для пральні”, – каже Джефф – аналітик, чия компанія проводить  опитування для виборчої кампанії Барака Обами. Тут, в Нью-Йорку, мало хто має вдома пральну машинку. Про Джефа та його друзів – команду, яка провела найперші тарґетовані вибори, засновані на ретельній роботі з інформацією –   щойно зробив  величезний матеріал “New York Times Magazine”: Data You Can Believe In.   “Так, звісно, всі свої. Вони всі були на моєму весіллі”, – каже Джефф, коли показую йому ілюстрацію з журналу. Під час інтерв’ю (я прийшла поговорити, як виглядатимуть вибори майбутнього)  ми стоячи  п’ємо  каву у звичайнісінькій кав’ярні. Манхеттенці звикли стояти, а не влаштовуватися зручно у крісла.

jeff

Все одно ми зустрічаємося в кращих, аніж минулого разу умовах.  Тоді до його офісу мені довелося йти пішки дві з половиною години, бо одразу після урагану Сенді метро з Брукліну до Манхеттена затопило. Джефф тоді ночував у власному офісі, бо вдома не було електрики, а до виборів лишалося шість діб. Тоді він спрогнозував результати виборів у найбільш проблемних штатах. Його  дані, тобто  внутрішні дані штабу, відрізнялися від тих, що розповсюджувала преса, але виявилися  абсолютно точними у ніч виборів. Про це я часково ще тоді писала тут: http://tyzhden.ua/World/64454   Цей запис не про те, чому Джефф, чия робота заснована на детальному опрацюванні данних, є першим критиком надто ненадійної політики приватності,  яка дозволяє  американським компаніям і уряду стежити за своїми громадянами. Зараз я пишу про життя ньюйоркських персонажів.   Continue reading

Advertisements

ненаписана ірландія

26 Jun

Пауза була задовгою, хоча увесь час я щось та й писала. Цілий місяць, поки була у Британії, Ірландії та Північній Ірландії  не могла писати: ані листи, ані дописи. Квітень. Лондон. Брайтон. Астана посередині. Лондон. Травень. Дублін. Белфаст. Деррі. Знову Лондон. Червень. Звісно брак часу. Звісно, брак сну. Звісно, не бракує роботи. Але не лише в цьому справа. Шматки. Кілька абзаців. Мерзнуть пальці. Загорнулася у пальто. Два абзаци. Виїхала до моря. Вітер.  Три абзаци. Додому. Біля обігрівача.  Ще абзац.   Пальто замість ковдри. Ковдра. Ковдра на додачу до пальто. Кілька речень Довга прогулянка.  Сподівалася зліпити всі абзаци до купи. Зась. Виходить казна що. Нічого з того не виходить. Формально текст є. Є фрази, думки, все обірвано, непов’язано. Потім зрозуміла: Дублін – батьківщина Джойса.  

Лишається наздоганяти

ImageImage  Continue reading

Похорон Тетчер без монтажу

17 Apr

Похорон Тетчер, напевне, найменш важлива подія у співвідношенні до неї уваги медіа, яку мені коли-небудь доводилося висвітлювати. Водночас гарний привід підняти в ефірі усіх тих радіостанцій, які телефонували улюблену тему: преса перебільшує, а ритуальні заходи яскраві насамперед на телеекранах.

Image

Звісно, люди на церемонію прощання прийшли. Насамперед ветерани, молоді торі та японські туристи. Серед політиків востаннє з такими почестями ховали Вінстона Черчіля у 1965-му, серед санованих осіб – королеву-мати й принцесу Діану. Якщо б не останнє, то не було б приводу говорити, що більшості лондоців до похорону байдуже, а вся церемонія найменше нагадувала прощання нації з улюбленим/шанованим лідером.  Continue reading

%d bloggers like this: