Archive | Амман RSS feed for this section

амман-і-я 1: де живуть усі арабські чорні коти

20 Sep

 

– Цього разу я дійсно не знаю, коли повернуся.
-Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся.

У цьому ‘завжди’ те, чого я сама себе позбавляю і, що так ціную знайшовши деінде – постійність. Моя постійність у вигулюванні Ярда та Кебріде (арабською ‘сірник’) десь близько другої ночі, а особливо відтоді, як я навчилася саможутки поратися із ними обома. Хай Кебріде й віддячив мені наостанок з’їденими капцями, які я з таким боєм відвойовувала у водія єгипетської маршрутки. Постійність у тому, що рівно о четвертій на мій диван просто неба вилазить Зулу, – єдиний кіт у світі, на якого у мене немає алергії.
– Справді немає? Це ж ще один доказ, що він диявол. Ти знаєш, що в арабських оселях чорних котів немає. Це не просто забобона. В нас щиро вірять, що саме всередині цих істот живе демон.
– Вахід, якщо чорних кицьок не тримають в хатах, то куди ж вони всі діваються? Значить десь має бути місце, де живуть всі арабські чорні коти?
-Знаєш, я сам весь час думаю про те й це місце.  Continue reading

CПАСИБІ. شكرا

19 Sep

Спасибі, мої арабські друзі, за те, що допомогли протриматися цю ніч. Від Йорданії до Єгипту, від Тунісу до Малі. І навіть мавританцю Мухамеду Мухамеді з Нуашкота спасибі, що відреагував на подяку о 6:15 ранку.  Інакше б я не протрималася й недоредагувала ту статтю. Спасибі за відповіді на запити о 2-ій ночі, тоді як я намагалася вас перехитувати, повідомивши, що мій дедлайн спливав не сьогодні, а ще дві доби тому – у неділю, в крайньому випадку  в понеділок уночі.Спасибі за одночасні дзвінки у Скайп майже о другій – із Каїра та Берліна і з повідомленнями: «любий друже, а ще не пізно? Я трохи забарився».   Continue reading

Singing in Arabic

15 Sep

Я не говорю арабською, але виявилося можу співати арабською, коли вони грають вживу.  [youtube.com/watch?v=6HqHdBlQEe8]  Це дуже дивне відчуття – бути,здавалося б, у чужому місті, де загалом провів якихось два з половиною тижні. Прийти на концерт улюбленої групи із сусіднього Бейрута – такої відомої тут і геть незнаної вдома тоді, коли знову випав шанс приїхати в Амман. Continue reading

Surrounded Yet Not Surrendered

11 Sep

Я б написала про Палестину, потрапивши куди розумієш, чому цей шмат землі нікому не дає спокою і не тільки тому, що це одна з найкрасивіших арабських країн, де мені довелося побувати. Я б написала про дивовижний The Freedom Theater – театр в таборі біженців у Дженіні. Я б написала про Захарію Зубейді – одного з засновників театру, останнього з дітей Арни, у минулому лідера Бригад мучеників Аль-Акси, котрий склав зброю, бо мистецтво потужніше за будь-яку зброю, і разом з геніальним ізраїльським актором Джуліаном Мер-Хамісом, сином однієї найважливіших ізраїльських право захисниць Арни Мер-Хаміс, створив цей театр. Continue reading

%d bloggers like this: